З початку літа на мультифункціональному майданчику неподалік центрального парку Луцька стартували тренування дітей, які проводить колишній гравець клубу, а нині тренер – Ілля Бедлінський. Заняття відбуваються двічі на день і коригуються в залежності від погодних умов. За словами тренера, покращувати баскетбольні вміння приходять близько 40-50 дітей віком від восьми років.
Для того, аби детальніше дізнатися про те, як зростає і розвивається майбутнє Старого Луцька, клубна пресслужба відвідала тренування та поспілкувалася з Іллею Бедлінським.
- Наскільки важливо для дітей у такому віці займатися системно, аби мати можливість стати кваліфікованим гравцем?
- Чим більше ти перебуваєш з м’ячем – тим краще ти ним володієш. У дітей своя атмосфера. Дехто прийшов сюди з друзями, хтось – знайшов їх тут. Вони отримують від цих занять задоволення, часто приходять раніше, щоб пограти і поспілкуватися, лишаються після занять, вдосконалюють майстерність. Інколи – бачу дітей тут навіть ввечері.
- Наскільки важко працювати з дітьми, адже їм потрібен не тільки тренер, а й педагог. Це непросте випробування?
- Дійсно, з дітьми працювати непросто. Якщо їм нецікаво, то до них дуже важко достукатися. Коли намагаєшся пояснити щось серйозне, то часто вони більше 5 хвилин не слухають. Їм хочеться побешкетувати, привернути до себе увагу. Тому, справді, це не зовсім просто, але мені дуже подобається працювати з дітьми.
- Діти – індикатор популярності того чи іншого виду спорту. З власного досвіду, як місцевого гравця, тепер вже тренера, можеш сказати, що популярність баскетболу у Луцьку лише зростає?
- Так, коли ще я почав займатися баскетболом, не було такого великого ажіотажу. Я, фактично, не знав, де можна знайти якісь гуртки. Зараз доволі багато гуртків, секції, тренерів. У школах займаються цим видом спорту. Головне, що в дітей є велике бажання. Дехто займається рік часу, але відповідально ставиться до тренувань, не пропускає їх.
- У тебе дуже молодий вік, як для тренера. Зрештою, і у ролі гравця ще можна виступати на високому рівні. Ти ще себе відчуваєш гравцем чи вже більше тренером?
- Пограти завжди хочеться. Це однозначно. Однак працювати з дітьми, розказувати елементи, показувати як правильно це робити – навіть цікавіше. Після цього по новому дивишся на деякі моменти. Це все дуже важко, але і дуже цікаво.
- Кайфуєш від результату тренерської роботи? Для прикладу, від того, що ти бачиш загальнокомандний прогрес чи професійний ріст когось конкретно.
- Звичайно. Отримую велике задоволення від того, коли показую якийсь елемент і бачу, що згодом в дитини це виходить. Особливо, коли діти використовують це в грі. Це хороша оцінка моєї роботи.
- Ти працюєш з дітьми, постійно спілкуєшся з ними. Наскільки, на твою думку, для зацікавленості молодого покоління баскетболом, їх прогресу важлива наявність професійного клубу?
- Дітям дуже важливо вживу бачити професійних гравців, їх матчі, спілкуватися з ними. Хлопці зі Старого Луцька приходять на тренування до нас, допомагають. Діти дуже задоволені цим. Дехто з гравців подарував їм форму, автографи. Діти на сьомому небі від щастя, вони бачать куди прагнути і рости професійно.
