Американський баскетболіст Кемерон Янг перебував у Черкасах не повну частину сезону. Легіонер відіграв у складі Мавп 21 поєдинок у Суперлізі Паріматч. У середньому за гру здобував 13.8 очка та робив 2.1 підбирання. Янг був одним із важливих гравців команди та проявив себе як талановитий скорер.
Враженнями від сезону в Україні американець поділився з клубною пресслужбою після повернення на батьківщину.
– Перш за все, дякуємо тобі за сезон. З якими емоціями залишив Україну?
– Однозначно, я буду сумувати. Я встиг звикнути до життя в Україні і відчував себе досить комфортно з командою. І я вдячний за час, проведений у вашій країні, хоч і тривало це лише три місяці.
– Ти прийшов у команду посеред сезону. Наскільки важко було одразу включитися в роботу та вивчити всі ігрові схеми за досить короткий період часу?
– Насправді, не було аж занадто важко розпочати роботу одразу. Я постійно займався і тому, перед приїздом до України, був у гарній фізичній формі. Звичайно, мені знадобився час, щоб призвичаїтись до гри, до нових гравців та тренерів, але вже через кілька тренувань та ігор відчував себе досить впевнено.
– Що можеш сказати про досягнення команди? Задоволений результатом?
– Однозначно ні. Ніхто не хоче програвати свою останню гру. Я переконаний, що ми можемо пишатись нашими досягненнями у Кубку України, навіть незважаючи на те, що команда поступилася у фіналі. Враховуючи те, як «Мавпи» стартували на початку сезону через ковід, я не думаю, що хтось очікував побачити нас у фіналі, або навіть у плей-оф. Тому чи задоволений я? Ні. Але чи пишаюсь тим, чого ми досягли? Так.
– Як щодо оцінки твоєї власної роботи цього сезону? Є на що звернути увагу?
– Не задоволений тим, як я себе проявив. Якщо говорити загалом, то я грав непогано, але я знаю, що можу значно краще в порівнянні з тим, що я продемонстрував в команді. Не знаю, чому так сталось. Але треба робити висновки з того, що маємо. Тепер я маю достатньо часу, щоб працювати над вдосконаленням своєї гри.
– З ким з команди встиг потоваришувати? Чи плануєш підтримувати зв'язок в майбутньому?
– Не буду виділяти когось одного, оскільки майже з усіма в гарних та теплих дружніх стосунках. Одразу зафоловились з гравцями в соцмережах, тому думаю, будемо підтримувати зв'язок і надалі. Хочеться слідкувати за життям кожного і спостерігати, як розвиваються їхні кар’єри.
– Чим українська Суперліга відрізняється від чемпіонату Італії, де ти провів минулий сезон?
– Український чемпіонат однозначно інший. Мій попередній сезон закінчився передчасно, через спалах коронавірусу в Італії, тож у нас не було можливості дійти до стадії плей-оф. Тут все було інакше. Я мав змогу відчути важливість ігор наприкінці сезону, і загалом – це мій перший досвід участі в професійній серії плей-оф.
– 3 факти про Україну, що ти дізнався.
– Чудова грузинська кухня; майже кожен в країні має однакові 3 імені; занадто багато ям на дорогах.
– Ти приєднався до команди, коли уряд дозволив фанам бути присутніми на іграх (за виключенням деяких ігор). Які відчуття від гри у пустій залі та в залі з вболівальниками? Що можеш сказати про фанів Мавп?
– Грати з фанами довкола – набагато легше. Натовп підтримує, жене тебе вперед. Згадаємо першу гру серії плей-оф в Києві. З нами не було наших фанів поруч і ми програли з величезною різницею. І порівняємо дві наступні гри, де ми відчували неймовірну підтримку від фан-сектора та майже наблизились до заповітної перемоги. Звичайно що гра команди в першому випадку та в двох наступних відрізнялась, ми працювали над помилками та постійно вдосконалювались. Але не можна відкидати важливість фанатського запалу на майданчику. Скажу чесно, я мав змогу грати за заповнених трибун інших команд Суперліги, тому можу з впевненістю сказати, що фани Мавп – найкращі. Дякую їм!
– Чи відчував ти себе комфортно у спілкуванні з українцями?
– Деякі люди знають англійську (хоч таких і небагато), тому в цьому плані було простіше. На жаль, я не вивчив жодного слова українською, тому інколи траплялись курйози, коли доводилось пояснювати по декілька разів. Але не можу сказати, що це була проблема для мене.
– Не жалкуєш, що вирішив все-таки закінчити цей сезон, граючи, а не залишаючись вдома?
– Не дивлячись на карантин, обмеження та певні страхи через ковід, я справді хотів грати цього сезону. Тому радий, що все-таки прийняв рішення приїхати до України, хоч і на три місяці. Зміг і команді допомогти, і додати певний досвід до своєї власної кар’єри.
– Перше місце, яке відвідав, повернувшись до Лос-Анджелеса?
– Одразу ж поїхав до ресторану Brolly Hut. Культове місце для мене, відвідую його ще з дитинства і кожного разу замовляю одну і ту ж страву – сирна картопля фрі з соусом чілі. Смакота!
– Твій другий сезон професійної кар’єри завершено. Які уроки виніс для себе?
– Я думаю, що мій другий професійний сезон однозначно навчив мене залишатись терплячим, настирним та завжди готовим. Через те, що пропустив майже половину сезону, не було часу на «розкачку». Треба було одразу включались в роботу та пристосовуватись до нового середовища.
– Плани на літо?
– Нічого особливого не планую. Максимальний час з родиною, вдосконалення себе та своєї гри, можливо – подорожі, хоча я ще не думав над тим, куди б хотів полетіти.
– Можемо розраховувати на те, що побачимо тебе в Суперлізі наступного сезону?
– Я не знаю напевно, що майбутнє готує для мене. Мій досвід в Україні був точно позитивним, тому з радістю повернувся б сюди знову. З нетерпінням очікую на свій перший повний професійний сезон, не залежно від того, в якій країні буду грати.
