Напередодні жіноча збірна України U-18 зазнала прикрої поразки у чвертьфіналі чемпіонату світу 3х3. Наші дівчата у складі: Дар’ї Кононученко, Карини Панчук, Олександри Семенчук та Катерини Чикаодірі Діке поступилися Німеччині – 10:13.
Читайте: Жіноча збірна України U-18 поступилася в чвертьфіналі чемпіонату світу 3х3
Результати виступу жіночої збірної України U-18 на світовій першості 3х3, що триває у Дебрецені, Угорщина, пресслужбі ФБУ прокоментував головний тренер нашої команди Денис Спиридонов.
Денисе, на вашу думку, що стало ключовим фактором, який завадив нашим дівчатам пробитися у півфінал чемпіонату світу?
Тут все вирішує досвід, лише досвід. Цей матч ми грали на рівних з німкенями. В кінці гри, за 11 секунд до сирени, ми зробили необдуманий фол, який непотрібно було робити. Ми поступалися в одне очко, це була найбільша помилка – зробити фол. Нам потрібно було просто відзахищатися і у нас був би шанс.
Хочу зазначити, що дівчата Німеччини старші за віком, а по-друге, вони грають у Лізі націй. Відповідно, у тому турнірі, німкені отримують великий досвід.
Я хочу подякувати нашим дівчатам, що вони віддали усі сили у цій грі. У нас був дуже хороший шанс пробитися далі, але я не можу комусь дорікнути, що хтось не бився, не боровся. Тренер Німеччини підійшов до мене після гри, потиснув руку і сказав, що їм просто пощастило. Це, певно, був найкращий комплімент від наставника суперників.
Неймовірний характер наша збірна продемонструвала у двох заключних матчах групового етапу, коли шанси на вихід до плей-оф були дуже примарними. Як вдалося налаштувати дівчат?
У нас навіть 1% шансу не було, це був 0,01%. Однак, я завжди казав дівчатам, що ані у житті, ані у спорті, ніколи не можна здаватися. Якщо у тебе є навіть примарні шанси, потрібно завжди битися до останнього. У психологічному плані, мені вдалося знайти до дівчат правильні ключі, більше їх підтримував.
Перед матчами з Румунією та Нідерландами, ми розібрали усі сильні сторони суперниць. Ми мінялися лише тоді, коли мінялися їхні лідери. Тобто, ми віддали роль лідера їм по грі, постійно під них підлаштовувалися. Як бачите, ця тактика спрацювала. Найголовніше, що дівчата повірили у себе і ми вирвали цей шанс.
У цілому, якщо підсумувати виступ українок на чемпіонаті світу, наскільки ви задоволені цим результатом?
Ми стали сьомими у світі, я рахую, це гідний результат. Чи могли ми краще? Так, могли. Чи могли ми обіграти Німеччину? Так, могли. Доля цього поєдинку вирішилася за 11 секунд до кінця матчу. Проте, на цьому чемпіонаті світу дівчата отримали колосальний багаж досвіду та знань, який зможуть використовувати у майбутньому.
Які перспективи у наших дівчат є у майбутньому?
У нас було дуже мало часу на підготовку до такого турніру, як чемпіонат світу. На жаль, коли дівчата приїжджають у збірну, ти починаєш їх вчити, як захищатися, боротися за позицію, інші ігрові моменти. Тренер збірної неповинний це робити, він не може витрачати на це час, адже стоять інакші цілі, інакші завдання. Тому, доводиться повертатися до основ баскетболу і знову починати деякі речі виправляти. Навик не здобувається дуже швидко, для цього треба час.
Уся суть у чому полягає, дівчата молоді, дуже перспективні. Я переконаний, що у 3х3 треба робити клубну систему, для того, щоб вони були у 3х3 постійно. За два тижні ми їдемо на чемпіонат Європи, що пройде у Лісабоні, Португалія. Вони відіграють на континентальній першості і повернуться у клуби, де гратимуть вже у 5х5. Це два різні види спорту, у них інакша специфіка. Потім, коли вони перебудуються у 5х5, почнеться знову сезон 3х3, відповідно, знову їм треба буде перебудовуватися.
Ці дівчата, беззаперечно, талановиті, перспективні. Якби були клуби 3х3, то результати наші були б значно кращими.
