Збірна України в лютому стартує в заключному раунді кваліфікації на Євробаскет-2025 серед чоловічих команд. У перших двох турах на "синьо-жовтих" очікують зустрічі зі Словенією та Португалією.
Серед гравців, яких викликали до табору національної команди, — центровий Артем Пустовий.
Про очікування від лютневих матчів збірної, особисті успіхи в Обрадойро та незвичний досвід виступів у Об'єднаних Арабських Еміратах влітку 2023 року Артем Пустовий розповів у коментарі для Суспільне Спорт.
Про суперників збірної України у відборі Євробаскету-2025:
"Словенія — дуже хороша команда. Граємо з ними перший матч, будемо максимально до них готуватися, бо вони добре грають. Не знаю ще, хто приїде до них у збірну, але будемо готуватися. Часу до матчів у нас не дуже багато, але ми, як професіонали, корисно проведемо час і добре підготуємося.
До Португалії вже буде менше часу підготуватися. Але будемо робити все можливе, аби максимально готовими підійти до цих матчів.
Ми минулого літа грали зі збірною Ізраїлю, перемогли. Збірна не дуже зміниться, тому вважаю, що маємо проходити й Ізраїль, і Португалію. На мою думку, в нас цілком реальні шанси відібратися на Євробаскет".
Про визнання MVP грудня в іспанському Обрадойро:
"Я просто виходжу на майданчик і роблю свою справу. На щастя, це поки виходить добре. Сподіваюся, так буде й надалі.
Я вже був у цій команді, моїй першій в Іспанії. Тренер не змінився, увесь тренерський штаб — ті самі люди. Вони мене добре знають, я знаю цю систему. Викладаюся на повну, почуваюся тут як вдома — перші три роки в Іспанії я провів саме тут. Мені довіряють, дають час — я цим користуюся.
Мені дуже приємно, що наші вболівальники обрали мене гравцем місяця. Бачу, що моя праця не проходить даремно. Люди це бачать, і я це відчуваю".
Чи часто впізнають на вулицях в Іспанії:
"Часто, дуже часто. Мабуть, в Іспанії мене зараз впізнають навіть більше, ніж коли я був в Україні. Сантьяго-де-Компостелла — не дуже велике місто, тож коли я десь на вулиці з родиною, дуже багато зустрічають, вітаються, бажають перемог. Завжди кажуть теплі слова".
Про перехід до Обрадойро українця Олександра Ковляра:
"Вперше я граю за кордоном в одній команді з іншим українцем. Відчуття — супер. Свій хлопець є у роздягальні, можна поговорити рідною мовою. Саша — дуже хороший хлопець, добрий. Спілкуємося, жартуємо, сміємося. Такий у нас український «вайб» є в роздягальні. Також у нас в команді є литовець Марек Блажевич, що розмовляє російською — можемо також з ним спілкуватися. Весела група зібралася.
Поза майданчиком? У мене родина, у нього в гостях були мама з бабусею, він з ними проводив більше часу. Не дуже багато маємо вільного часу після тренувань та роз'їжджаємося додому. Це нормально для професійних спортсменів".
Про процес адаптації в Іспанії:
"Коли я вперше приїхав сюди, в мене взагалі англійська була не дуже сильна. Іспанської взагалі не було. Я насамперед вивчив англійську. І потім вже якось у команді, з тренерами всі спілкуємося англійською, бо є у нас гравці з Америки, інших країн. Більшу частину часу — англійською.
Мабуть, я не так вже й досі вивчив іспанську. Зараз думаю зайнятися цим питанням. Але в плані баскетбольних термінів іспанською я все розумію, можу щось сказати. Те, що стосується повсякденного життя, в супермаркет піти — також знаю, як сказати, запитати. Але дуже треба ще вдосконалювати іспанську".
Про досвід виступів в ОАЕ влітку 2023 року:
"Це була дуже спонтанна поїздка. Мені зателефонували буквально за кілька днів. Я спершу відмовився, але потім ще подумав: «Чому б не поїхати?»"
"Там така ситуація була, що в них останнім часом поїхав основний центровий. Натрапили на мене, дуже хотіли запросити. Я приїхав туди, вони грали Суперкубок, було дуже багато сильних команд, на жаль, не пройшли нашу групу. Це цікавий досвід, бо всю кар'єру я грав або в Україні, або в Іспанії. А це був такий перший досвід десь на «іншій землі». Розташувалися в Дубаї — також новий досвід.
Що найперше кидалося в очі? Там зовсім інший менталітет. Наприклад, якщо легіонери приїздять, то вони займаються виключно баскетболом. Місцеві гравці, наприклад, мають ще регулярну роботу, окрім баскетболу. Працюють до обіду, відпочивають — і ввечері на тренування. Для мене було сюрпризом, коли на ранкове тренування з кидків прийшли лише сім чоловік. Потім мені пояснили, що відбувається. Вперше таке побачив.
З іншої точки зору, це також добре. Після завершення кар'єри в баскетболі вони мають запасний варіант залишитися на своїй роботі. Не треба нічого вигадувати після баскетболу, більше підготовлені до життя після кар'єри.
Коли якісь турніри, їх відпускають з роботи на тиждень чи два. Вони готуються тоді вже більш професійно. Під час регулярних ігор працюють і ввечері тренуються".
