Тендітні красуні з Миколаєва піднімають місцевий баскетбол

Минулого тижня ініціативна група ННГІ НУК на чолі з невтомною Ольгою Вікторівною завітали в гості до Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву №4(СДЮСШОР №4), де вже не один рік працюють випускники згаданого вишу. У найпотужнішій спортивній секції Миколаєва – секції баскетболу – працює команда тренерів-красунь. Знайомтеся:

Дівчата навчалися в ННГІ на спеціальності «Фізична культура та спорт», а після закінчення навчання постукали у двері СДЮСШОР №4, де їх радо прийняли на роботу і де сьогодні ними не нарадується керівництво.

Найпершою на роботу до СДЮСШОР №4 прийшла Марина – у 2010 році, наймолодший працівник серед цієї плеяди – Ніка, прийшла на роботу у 2017 році. Дівчата тренують дітлахів початкового шкільного віку на базі спортивного комплексу «Надія» та на базі шкіл міста, які заключили згоду із СДЮСШОР №4. Є вже і перші блискучі перемоги – дівчатка-вихованці Марини Суслової та Анни Чечоткіної на початку червня цього року виграли традиційний чемпіонат України з міні-баскетболу, який проводився у Залізному Порту.

Анна та Ніка до того ж є діючими гравцями та лідерами жіночої команди Вищої ліги «СДЮСШОР №4-Миколаїв», а Марина – арбітром ігор. Проте факт того, що у місті є баскетбольна команда маленьких дівчаток і взагалі існує миколаївський дівочий баскетбол, скажемо чесно, дуже нас здивував. Запитали у наших випускниць, чому ми про дівочий миколаївський баскетбол взагалі ніколи не чули. Почули дійсно приголомшливу відповідь: а дівочий баскетбол у такому прогресивному місті все ще залишається достатньо «екзотичним» видом спорту. Стереотипно люди йдуть на чоловічий баскетбол, тому що очікують від нього видовища, битви, «м’яса», як то кажуть. Чоловіки, мовляв, грають видовищніше і охочіше вступають у боротьбу за м’яч, не зволікають, коли треба вдатися до жорстких дій.

Дівчата ж грають по-іншому, більш м’яко, але при тому хитро. До такої гри наш пересічний вболівальник, який приходить на матч, ще не готовий або стереотипно вважає, що не готовий. Переконати його, що дівчата грають у баскетбол теж не менш запально та видовищно, тільки трохи по-іншому – це велике спортивно-культурне завдання.

Існують і батьківські міфи та «страшні казки» про жіночий баскетбол. Деякі мами та татусі ставляться до цього виду спорту з підозрою, тому що уявляють його достатньо травматичним та брутальним для дівчинки. Що сказати? Прикладаємо фото наших тренерів як наочне спростування цих поширених легенд.

 

Ідеальний спортивний профіль!

Але при усій жіночності, які привносять у баскетбол наші тренери-красуні, ця гра у їхньому виконанні все ж таки залишається самою собою – стрімкою, несподіваною, повною дійсних випробувань. Випробування підстерігають тренера на кожному кроці і кують його характер. Молоді усміхнені обличчя, красиві фігури, тендітні рухи – це красива оболонка, за якою помітний дійсний характер!

 

Перші випробування для тренера з’являються, як тільки він приходить на роботу. Необхідно знайти дітей, яким би баскетбол був цікавий. Необхідно домовитися зі школами для того, щоб організувати при деяких з них спортивні баскетбольні секції. Необхідно запросити учнів до спортивної школи і вибрати з них тих, з кого можна плекати дійсних чемпіонів. На перших порах тренер має дійсно шукати собі свою зіркову команду. Ольга Литвиненко розповідає: «Звичайно, цей первинний етап набору дітей є досить непростим. Але мені пригадався принцип, якому мене навчили в ННГІ: перший рік ти працюєш на заліковку – потім заліковка працює на тебе. Я застосувала цей принцип на роботі, і він дійсно спрацював. У перший рік я робила все, щоб зарекомендувати себе як професіонала – проводила роботу і з учнями, і з їхніми батьками, і з вчителями. Вже у наступні роки мені не було потреби бігати, щоб знайти собі вихованців – «сарафанне радіо» вже рознесло, що у СДЮСШОР №4 є потужна баскетбольна секція і її «філіали» працюють в різних школах. Дійсно, коли робиш свою справу якісно і з душею – без роботи не залишишся».

Друге випробування тренера – це режим роботи. Розповідає Марина Суслова: «У нас дійсно ненормований робочий день. Це і тренування, і ігри, і чемпіонати…Приходиш на роботу вранці – виходиш о дев’ятій або десятій годині вечора. Вільних вихідних дуже і дуже мало. Я ще також працюю арбітром на майданчику. Тому коли у «Надії» проходять баскетбольні ігри, дома мене практично не буває».

«А як же з особистим життям?» - задаємо ми таке типове для дівчат запитання. «А ось! – показує Марина пальчик з завітною каблучкою і посміхається. Так, чоловіки, якщо вам вже так поталанило у житті знайти собі таку спортивну красуню, то вже будьте достатньо мужніми, щоб дати їй простір для творчої реалізації. У спортсмена повинна бути надійна сімейна підтримка. Я і в будь-якої людини, до речі.

І, нарешті, третє випробування тренера – це…діти. Ні, не у тому плані, що діти – це квіти життя на наших могилах, звісно! А у тому, що діти – це постійний індикатор і твоєї педагогічної майстерності, і твоєї людяності, того, наскільки ти щира, наскільки ти вимоглива і чуйна одночасно. Перед дітьми не збрешеш. Тому кожен день тренера – це своєрідний екзамен. Екзамен, який ти не маєш права провалити або перескласти.

І у цьому непростому, але дуже насиченому і цікавому тренерському житті наші красуні-випускниці – Ольга, Марина, Анна та Ніка – сьогодні застосовують ті знання та людяне ставлення до оточуючих, якому їх навчили викладачі ННГІ НУК. Дівчата предають їм великі та щирі привітання: «Передаємо привіт всім без винятку викладачам кафедри фізичної культури та спорту та кафедри теоретичної основи олімпійського та професійного спорту і дякуємо їм за неоціненний внесок у формування нас як професіоналів!». До сьогодні дівчата згадують їхні поради, крилаті вислови, напутні слова. Деякі з цих слів розуміються повністю тільки сьогодні. Але, мабуть, у тому і полягає завдання справжнього педагога – сіяти слово і діло і сподіватися на гарний врожай.

Врожай ННГІ дозрів. Дивишся на цих красунь – і так і хочеться погупати м’ячем, покидати його в кільце, попасти в нього зі стотисячної спроби і відчути себе на крапельку кращим, ніж був вчора. А завтра – на крапельку кращим – ніж був сьогодні. І так - щодня, потроху наближуючись до свого персонального ідеалу. Хтось скаже, що ідеалу досягти неможливо. Дивлячись на наших випускниць, починаєш у цьому сумніватися.

 

 

P.S. Дівчата запрошують усіх охочих, особливо дітлахів, на заняття баскетболом у СДЮСШОР №4. Якщо ви не знаєте, чим зайняти свою дитину влітку і взагалі чим її продуктивно зацікавити, то…тепер ви знаєте. Тим паче, що заняття у секції проводяться БЕЗКОШТОВНО.