Гайворон – затишне містечко на Кіровоградщині й водночас потужний осередок розвитку і популяризації баскетболу в області. Упродовж багатьох років гайворонські баскетболісти стабільно ставали переможцями різноманітних обласних та всеукраїнських змагань. Проводили у власному місті турніри всеукраїнського масштабу, запрошуючи найкращі баскетбольні школи України. Однак часи змінилися і сьогодні місцевим гравцям доводиться боротися не за медалі та кубки, а за те, щоб зберегти цей вид спорту в області. Про причини та проблеми, які спіткають гайворонський баскетбол сьогодні розповів керівник ГО Баскетбольний клуб Гайворон Сергій Малюта.
- Відразу хотілося б зазначити, що гайворонський баскетбол має великі традиції, – наголошує пан Сергій. – Клуб існує з 2008 року. За цей час наші вихованці неодноразово ставали призерами чемпіонатів області та різноманітних всеукраїнських першостей. Втім, скажімо так, через фінансово-організаційні труднощі ми припинили їздити по таким змаганням і, відповідно, організовувати щось подібне в Гайвороні. Головна проблема – ми не отримуємо жодної підтримки збоку районної влади. На всі наші потреби намагаємося заручатися спонсорською допомогою. Але це вдається далеко не завжди. Раніше гайворонський баскетбол асоціювався із Артуром Будагяном – чудовим хлопцем, який працював тут і тренером, і менеджером одночасно. Зараз він живе і тренує баскетболістів у Києві, але й про рідну команду не забуває – допомагає чим може. То м’ячами, то форму обіцяє придбати. Тут досі грають його вихованці і, до слова, мають усі необхідні якості для того, щоб стати класними професіональними гравцями. На жаль, свого часу конкретні обставини і люди не дозволили Артуру в повній мірі реалізувати усі свої ідеї та підняти баскетбол у Гайвороні на ще вищий рівень. Зараз ця тенденція продовжується.
- У чому саме ця негативна тенденція виявляється?
- Я вже не кажу про фінансову складову. Фінансування ми знаходимо самі. Але те, що нам обіцяли чиновники – як мінімум, це зал місцевої ДЮСШ для тренувань – так і не зробили. Складається враження, що нас просто не пускають до залу спортивної школи. За таких умов ми просто не маємо змоги поїхати на змагання обласного і всеукраїнського масштабу. Адже на подібні турніри ми завжди їдемо виключно за перемогами. Повертатися додому без медалей – це не для нас. А за відсутності належної підготовки до першостей такого серйозного рівня ми поки не бачимо сенсу у подібних поїздках. Саме тому ми сконцентрували всю увагу на розвитку баскетбольної інфраструктури. Нещодавно провели на майданчику місцевого стадіону турнір 3х3. Звісно, умови там досить спартанські, але ми все одно змогли провести ці змагання на досить пристойному рівні. До речі, на наш турнір 3х3 зібралося багато учасників і глядачів. Усім настільки все сподобалося, що ледь не кожен із присутніх відразу після фіналу першості 3х3 виявив бажання допомогти нашим вихованцям. Так, власне, і почався збір коштів на два залізні щити та нові кільця, які ми вже встановили на цьому ж таки майданчику. Згодом плануємо там ще й відремонтувати асфальт, щоб хоча б частково повернути його до ігрового стану. Трохи дивно, але щоб оновити старі та зношені щити ми мали брати дозвіл у місцевої райдержадміністрації. Тому, хочеться повторитися, ми вже не просимо фінансової допомоги. Аби тільки нам не заважали будувати і розвивати баскетбол в області.
- Чи проводяться зараз тренування команд на альтернативних спортшколі майданчиках?
- Так, наразі базуємося у спортзалі місцевої школи – НВО №1, де у новоспеченій дитячій групі у нас уже тренуються близько тридцяти дітей. З дітьми працює молодий і талановитий тренер, який минулого року набрав групу. З того часу кількість бажаючих займатися баскетболом лише зростала. Були часи, коли ми проводили серйозні всеукраїнські турніри. Навіть арбітри, які зараз працюють на матчах Вищої ліги, обслуговували тоді змагання, що проводилися в нашому місті. До нас приїжджали кращі команди з усієї України. А це говорить про той серйозний рівень, який був. Зараз ми продовжуємо підтримувати зв’язок із командами з Умані, Вінницької, Черкаської, Одеської областей, і працюємо заради того, щоб повернути все те, що було втрачено. Наша ціль – участь і перемоги на обласних та всеукраїнських змаганнях!
Усе те, що ми маємо сьогодні, заробили і збудували самі. Десь я шукав спонсорів. Зі спортивного інвентарю усе, що було вдома, вже також виніс. Хотілося б, що б і влада не була абсолютно байдужою до наших проблем. Тим паче, що нещодавно очільник ОДА Сергій Кузьменко відкривав у нас сучасний міні-футбольний майданчик. Правда, до початку навчального року на ньому ще ніхто не грав… Тобто, для розвитку футболу в місті вже створено певні передумови. Баскетбол же продовжує залишатися в тіні. Усе, про що ми мріємо – сучасний майданчик для ігор та тренувань, а також можливість займатися в залі. Регулярно і на довготривалій основі.
- Яку спонсорську допомогу вже вдалося отримати?
- Переважно це ігровий і тренувальний інвентар – м’ячі, форми, маніжки. Але в цих речах ми все одно продовжуємо відчувати потребу, адже діток, які займаються у нас, стабільно більшає. І зараз ми повинні кожного забезпечити усім необхідним для ефективного навчання і тренувань. Просили також кошти у міськради в рамках програми розвитку спорту. Нам пообіцяли виділити певну суму, подарувати м’ячі, маніжки до Дня міста. Обіцяв вчергове допомогти і Артур Будагян. Я розумію, що під лежачий камінь вода не тече. Саме тому ми робимо усе можливе, щоб баскетбол у нашому регіоні жив, мріємо про сучасний майданчик, тренуємося, робимо і будуємо те, що можемо зробити власними силами. І все про що просимо місцеву владу – не бути байдужою до проблем наших баскетболістів.
- Звісно, ми тримаємо на контролі усе, що відбувається у нашій області. Для нас можлива втрата баскетбольного Гайворона – катастрофа, – відзначає віце-президент Федерації баскетболу Кіровоградської області Людмила Сиділо. – Наразі ми шукаємо компромісних рішень з представниками бізнесу і влади регіону, адже Гайворон славиться баскетбольною кузнею талантів. І втрачати цю школу, ці традиції ми просто не маємо права. Сподіваємося на те, що вже найближчим часом зможемо вирішити усі болючі питання і слава про БК «Гайворон» знову лунатиме не лише на Кіровоградщину, а й на всю Україну, – наголосила Людмила Сиділо.