Президент Федерації баскетболу України Михайло Бродський розповів у інтерв’ю Tribuna.com про любов до баскетболу, підтримку клубів та місцевих осередків, взаємини з іншими меценатами, подальші плани та інше.
«Мені все в баскетболі приносить задоволення. Це дивно. Я божевільний. Так і назви - «Бродський - божевільний»
- Коли стали президентом ФБУ, ви говорили, що ваше головне завдання - врятувати український баскетбол. Вам це вдалося?
- Нескромно буде говорити, що це все я зробив. Але так, доклав до цього руку. Баскетбол не просто вижив, а претендує на те, щоб бути спортом №2 після футболу. Хотілося б, звичайно, щоб був спортом №1, але це складно.
- Реально зробити баскетбол супер популярним видом спорту, якщо зали вміщають тисячу чоловік?
- Правильно кажеш - нам потрібні зали. Нам це вдалося. Ми протиснули через попередній уряд субвенції на спільні будівництва залів з місцевими радами. Є відгук - закінчуються будівництва в Рівному, Кам'янському, Хмельницькому. Почали активно в Тернополі. Там є розуміння. Але є мери, які не хочуть цього. Наприклад, в Черкасах. Хоча там і клуб є, і діти, і моя приватна школа, яка виховала Михайлюка, Кобця, Ткаченка. А він не хоче баскетболу і все. У нього інші завдання - він тротуарною плиткою займається. Головне завдання в нашому житті - інвестувати в дітей, в спорт. А він інвестує в тротуарну плитку свого заводу.
Загалом у нас є зали - шкільні, університетські. Давайте їх задіємо, приведемо до ладу, відремонтуємо, почнемо використовувати за призначенням. Зараз прийшов міністр, як я завжди жартую, фізкультури, Бородянський. Він почув наші звертання, почув Бубку, він хоче розвивати масовий спорт. Зали - це зали, але потрібна велика кількість небайдужих людей і підтримка держави.
- Як зробити так, щоб професійний баскетбол в Україні не залежав від небайдужих людей, а хоча б трошки заробляв?
- Зі спонсорами біда. Немає масовості, не працює система в усьому. Ми ж пострадянські люди. А там все було безкоштовно.
- Але вже 30 років минуло.
- Мойсей водив євреїв по пустелі 40 років. Тільки тоді середній вік життя був 40 років. Тому нам ще до 30-ти належить 30.
Ми знаходимо спонсорів всупереч. Потрібно міняти закони, щоб меценати могли зайти і все могло розвиватися. Зараз ухвалять закон про казино, дадуть гроші на зали. Потрібно брати багато речей з Європи, Америки. Чекати, поки все само зміниться, складно. Потрібно стимулювати, це держава повинна робити. Ось зараз буде велике зібрання, «Київ-Баскет» стане акціонерним товариством - я підібрав 12 людей. Вони виберуть собі президента і будуть розвиватися. Потрібно, щоб мери теж брали участь, щоб це тусовка була, був інтерес.
- Що потрібно, щоб бізнесмен взяв свої гроші і віддав їх на баскетбол?
- Потрібні такі провідники, як я. Що потрібно, щоб струм йшов? Провід. Ми є, намагаємося.
- Уявіть, що у мене дуже багато грошей. Переконайте, щоб дав на баскетбол.
- Ти маєш совість? Ти соціально відповідальний? Скільки можна - ти ж з собою не забереш ці гроші. Ніхто не йде ось так (затискає кулаки, - прим. Tribuna.com). Гроші з собою не забирають. Подумай про дітей, про своє місто, про престиж. Якщо будеш цим займатися, з'являться повага, нові можливості. Це ж громадянське суспільство - будеш знайомитися з усіма. Це цікаво. Потім виникає додатковий інтерес - команда, дітки.
Ось я зараз пішов, привітався з усіма хлопцями, збірниками, з усіма особисто знайомий - це приємно. Мій Ваня Ткаченко з моєї приватної школи. Прийшли, обнялися, я кайфанув.
- Чому так кайфуєте саме від баскетболу, а не, наприклад, від футболу?
- Це ще пішло з 90-х. Я завжди любив баскетбол, це якісь шахи. Культурний вид спорту, безконтактний, соціальний. Завжди подобався, вже 30 років так.
- У футбол не думали зайти?
- Ні. Я дружив з футболістами, знаю, що це таке. Це більше індустрія, це не соціально.
- Ви не хочете, щоб баскетбол став такою ж індустрією?
- Хотів би, щоб у нас було стільки ж грошей. Але не хотів би, щоб баскетбол міняв свою соціальність.
- Що вкладаєте в поняття «соціальність»?
- Це команда, це спілкування. У футболі не так - там б'ють один одному по ногах, а тут дають один одному пас руками, поважають. Це інше, інший вид спорту.
- Коли ви прийшли в ФБУ, то сказали, «Якщо через 2 роки тут не будуть продаватися квитки на всі матчі і в залах не буде людей, навіщо тоді я тут». Все ОК?
- Так, але хотілося б краще. Зараз вже є зали і матчі, на які люди не можуть потрапити - немає місць.
- Ви плануєте бути президентом федерації ще один термін?
- Термін добудемо, а там життя покаже. Я ж не вирішую.
- Можна ж любити баскетбол і допомагати дітям, не будучи президентом ФБУ.
- Буде хороший кандидат, я побачу, що він може зробити краще, ніж я, то піду на пенсію. Якщо він мене не переконає, буду конкурувати з ним на з'їзді.
- Яке найбільше задоволення приносить вам баскетбол?
- Ось я зайшов в роздягальню, привітався з усіма хлопцями. Отримав задоволення. Успіхи Михайлюка - теж. Я кайфував на Матчі всіх зірок. Дітки. Не хочу в розмові з тобою займатися якимись пишномовними фразами. Мені все в баскетболі приносить задоволення. Це дивно. Я божевільний. Ти на мене так дивишся... Кондратьєв теж такий, за що я його і люблю в принципі. Він теж божевільний. Бачу, що коли програли, у нього очі, повні сліз. У мене таке ж. Ми божевільні. Так і назви - «Бродський - божевільний».
- Реально, щоб ще один маленький українець потрапив в НБА?
- Михайлюк - великий трудягя і розумник. Він дуже багато працює над собою, навіть не уявляєте наскільки. У Кобця ще не пропали ці шанси, він ще може потрапити. Тренер потрібен - як Міхельсон. Це все комплекс: мама, тато, Бродський. Це все повинно скластися.
«Люблю тих, хто любить мене і баскетбол. Але я не завжди впливаю на клуби, а тільки тоді, коли їм погано»
- Ми брали інтерв'ю у Володимира Бринзака і кілька разів запитували, що він зробив не так на посаді президента федерації біатлону. Він так і не відповів. Ви можете відповісти, що зробили не так у керма баскетбольної федерації?
- Я б хотів, щоб баскетболу стало ще більше. Я збільшив його в чотири рази - кажу про різні змагання. А я хотів - в сім. Хотів би, щоб у Суперлізі було 12 клубів, а не 9. Поки не вийшло. Хотів, щоб ми завоювали якісь медалі, крім 3х3 і Універсіади. А на чемпіонаті Європи. Вірю в цю нову команду, молодих хлопців. Ми навчилися витягати їх з клубів. Вони вже інші люди - патріотичніші. Ось з Пустовим розмовляв, він говорить, що завжди дуже радий грати за збірну.
- Він за ці два матчі зіграє більше, ніж за півроку в «Барселоні».
- Ну дивись - у нього там тренування, Барселона, 500 тисяч в рік. А ми нічого не платимо. Він приїхав за країну, розумієш? Якщо говорити в цілому про те, що я зробив, то скажу так: «Зробив мало. Можна було зробити і хочу зробити більше».
- Ви робите багато, щоб в Суперлізі було більше команд, ви - як мінімум, ініціатор створення і фінансування багатьох з них. Через це вся баскетбольна тусовка говорить про те, що ви впливаєте на клуби, тренерів, склади, менеджмент. Це правда?
- Ви знаєте, в чому головна суть спортивного маркетингу? Непередбачуваність результатів. Є баскетбол, оцінюю, що це все - мої діти. Я впливаю на всіх дітей. Я люблю їх, а вони - мене. Люблю тих, хто любить мене і баскетбол. Але я не впливаю постійно, а тільки тоді, коли їм погано. От не було в Харкові клубу - і я впливав, підтягнув Коваля, спонсорів, знайшов нового президента. Запустив - пішло. Не вистачало грошей - з кишені свої віддавав. Це все мій вплив.
У Миколаєві була криза, не могли розібратися. Я вплинув публічно, сказав, як треба. Вважаю, що це правильно. Зараз впливаю на Рівне, тягну Ліщука, губернатора, мера, шукаю спонсорів, Якщо трохи не вистачить грошей - свої дам, поки вони своїх місцевих спонсорів знайдуть. На кого ще можу впливати? На Коломойського або на «Хімік»?
На свій рідний клуб «Черкаські Мавпи» я теж не впливаю. Не керую тренером, не займаюся менеджментом - там є люди.
- У Черкасах ви зарплату платите?
- Я плачу. Точніше - моя компанія. І то не всю.
- А в «Київ-Баскеті»?
- У цьому клубі дуже багато спонсорів. Буває, що спонсор вчасно не виплачує. Тоді плачу я, потім мені повертають.
- Якщо грають «Київ-Баскет» і «Черкаські Мавпи», кого підтримуєте?
- Це помилка, що «Київ-Баскет» - моя команда. Ще раз повторюю - це реальне акціонерне товариство. Зараз формалізується в документах. Там дуже багато спонсорів. Коли будь-яка команда грає з Черкасами, я підтримую баскетбол. Я за непередбачуваність результату. Головне - щоб ніхто не міг це передбачити. Якщо це є, тоді є інтерес. Я за інтерес.
- Були випадки, які доводять, що для федерації «Мавпи» - не особливий клуб. Але все ж - етично, що президент федерації і співвласник клубу - один і той же чоловік?
- Чи етично було б, якби в Черкасах раптом прийшов нормальний мер, який би хотів забрати команду. Я віддав би її із задоволенням. Єдине - залишив би собі дитячу спортивну школу. Це мої любов, щастя, задоволення. Це вже нікому не віддам, це вже мої діти будуть вести. А головну команду - будь ласка, забирайте. Я б навіть нічого не сказав, якщо вони б захотіли її перейменувати. Хто фінансує, той і придумує назву. Але поки ситуація наступна - або я, або в Черкасах немає команди.
- Кому ще ви так допомагаєте?
- Я поставив на ноги «Одесу», вже не допомагаю - хіба що з залами. У Харкові вже все - цього місяця з'явився новий спонсор, закрили бюджет. «Запоріжжю» періодично допомагаю, зараз у них невелика криза - доведеться допомагати. Не повірите - навіть був момент з «Хіміком», я позичав їм гроші. А якщо шукаю спонсорів, то вважається, що допомагаю? Морально, авторитетно, але так. Я ж допомагаю не тільки Суперлізі - жіночим командам теж. Але я б хотів, щоб мені не треба було допомагати.
Але буває інше. Ось Дубинський прийшов з «Прометеєм», загорівся і тепер нам допомагає, всьому українському баскетболу. Попросив його Кривий Ріг взяти, він тепер і там підтримує.
«Мій конфлікт з Коломойським привернув додаткову увагу до баскетболу»
- Якщо зараз дзвонить Кондратьєв і каже: «Грошей немає. «Дніпро» може зникнути». Які ваші дії?
- Я і Кондратьєву допомагав в той час, поки у них не з'явилися нові можливості. Як? Впливав на місцеву мерію, щоб вони йому допомагали. Що міг, те робив. Я всім допомагаю, мені все одно. У баскетболі у мене немає ні ворогів, ні друзів. Є тільки любов. Всі, хто витрачає гроші на баскетбол, такі ж божевільні, як я. Всіх їх люблю. В незалежності від того, подобаємося ми один одному поза баскетболом. Без них, без того самого Кондратьєва немає баскетболу.
- А без Коломойського?
- Теж немає.
- Раніше він допомагав багатьом клубам.
- Від утримував 7 клубів. Але ніколи не впливав на результат. Ніколи! Єдина його претензія була, є і буде - він вважає, що судді судять нечесно, грають в букмекерські справи. Але це не правда. Вони - частина шоу, теж помиляються. Баскетбол - швидка гра зі складними правилами, які можна трактувати в будь-яку сторону. Ми зараз поставили в кожному клубі за рахунок федерації відеоповтори. Головне, що хвилює Коломойського - щоб все було чесно.
- У 2015-му ви говорили, що Коломойський «за сепаратизм в баскетболі». Коли Коломойський повертався в Україну, не було страху, що він знову почне щось мутити?
- Це ж добре. Ось мій конфлікт з ним привернув додаткову увагу до баскетболу. Це промо, реклама. Він так це сприймає, сміється. Ну посварилися, ну помирилися. Це ж баскетбол.
- Є шанс, що він знову буде власником баскетбольних клубів?
- Спонсор - так. Але серйозно заходити він не хоче. Я хотів би, щоб Коломойський підтягнув спонсорів у Львові, на Волині, в Івано-Франківську, в Буковелі. Але він навіть не хоче говорити про це.
- Він говорив мені, що не допомагає «Дніпру». Ви говорили, що навпаки.
- Він допомагає їм шукати спонсорів.
- Як ви іншим клубам?
- Так. Він же з Дніпра. Зараз вони залом зайнялися на дві тисячі місць. Дай їм Бог його зробити. Це покращує весь баскетбол. Не можна грати сам з собою, потрібен суперник. Дай Бог йому здоров'я, нехай допомагає, кому потрібно.
- Здивувалися, коли Грегорі Коломойський приїхав в Україну?
- Я сам колись підтягував Гришу в баскетбол. Привіз йому першу майку, показував, розповідав, закохував його в баскетбол. Просто люблю Гриця. По життю. В незалежності від моїх відносин з Коломойським. Гриша - це окремо. Я був в курсі, що він займається. Перехід до «Дніпра» - логічне завершення цього.
- Він добре грає в баскетбол або грає тому, що він - син дуже впливової людини?
- Дуже складно. Якби не Ігор Валерійович, може бути, Григорія і не було б в «Дніпрі». Він же грав в Ізраїлі, але до цього клубу не мав відношення Коломойський. Вони пробують, все пробують. Йому ж 21 рік. Заграє він в баскетбол, ми зрозуміємо після 23-х. Там подивимося. Він забиває триочкові, в останній грі навіть підбори робив. Напевно, команда, що претендує на чемпіонство, - це не його команда. Але 11-12-м гравцем він цілком може працювати на тренуваннях і виходити на пару хвилин.
- Охарактеризуйте президента «Дніпра» Валерія Кондратьєва трьома реченнями.
- Він безмежно любить баскетбол. Не завжди навіть адекватно. Але без нього баскетболу немає. На цьому етапі. Хотів би, щоб у нас в країні було 12 таких Кондратьєвих, а краще - 24.
- Чому, ви пояснювали невиклик Тимофеєнка в збірну фразою: «Подякуй Кондратьєву»?
- Кондратьєв тоді впливав на публічні позиції Тимофеєнка. Що я буду гравців обговорювати? Вони самі не пам'ятають, що говорять. Тут немає питання про моє конфлікти з «Дніпром». Гравців цього клубу просто нікуди викликати. Ось зараз приїхало 17 чоловік, гратимуть 12, куди тут Тимофеєнко? Є Пустовий, Герун, Кравцов. Це я ще про Леня не кажу.
- Щоб закрити це питання: якщо Лень завтра переходить в «Дніпро», його викличуть до збірної?
- Ну, звичайно. Мішула з «Дніпра» викликався. Закурдаєв зараз у збірній. Але той же Глєбов - хіба він збірник? Гравець, який починає публічно робити заяви про тренера... На місці тренера я б його не взяв ніколи. У команді повинна бути ще хімія, все в хороших взаєминах. Якщо пішов конфлікт, то вже все. Так є і буде в усьому світі. Це людські стосунки.
«У себе в фейсбуці написав: «Я такий, який я є». Просто іноді втрачаєш глузд, коли читаєш дурості цих людців»
- Ви часто пишете в фейсбуці: шлете в жопу, критикуєте евробляхерів, викидаєте скріни листувань з Коломойським. Це поведінка відповідає рівню вашої посади, рівня президента федерації баскетболу?
- Такий світ. Сьогодні світ без соцмереж не існує.
- Чому це потрібно особисто вам?
- Світ такий. І я такий. У себе в фейсбуці написав: «Я такий, який я є». Я пишу свої емоції, погляди, ставлення. Я нічого не викидав. Якщо говорити про Коломойського, то він перший почав - мені довелося відповісти. Пишу я не «в жопу», а «ж.» Це ж неправильно. Може, я мав на увазі інше, розумієш? Ну, ти ось так відчув. Пишу те, що пишу.
Просто іноді втрачаєш глузд, коли читаєш дурості цих людей. Вони дозволяють собі ображати. Що робити? Мовчати? Я більшою мірою мовчу. Ось Шарій на мене наїхав, Лукаш, Фукс. Якщо у тебе немає ворогів, ти ніхто.
- Скільки зі свого бюджету витрачаєте в рік на баскетбол?
- Дуже багато. Відсотків 60-70 від того, що заробляю, йде на баскетбол. Дружина незадоволена, діти незадоволені.
- Як їм це пояснюєте?
- Ніяк. Це мої гроші. Що хочу, те з ними і роблю.
- Ви хотіли б більше витрачати?
- Хочу більше заробляти, щоб більше витрачати на баскетбол. Але ні, не хочу витрачати. Свої гроші вже не хочеться витрачати, чесно. Уже потрібно думати - у мене 5 онуків, 4 дітей. Хоча ось ці мавпенята (показує в бік залу, де тренується збірна України, - прим. Tribuna.com) мені цього не дадуть.
- Ви хочете потрапити в історію?
- Увійшов в історію, не ввійшов - це визначаємо не ми. Нікуди не хочу увійти, хочу зробити те, що можу зробити.
- Люди, які займаються публічною діяльністю, роблять це також через марнославство. У вас хіба немає такого?
- Немає в мене марнославства. Я не лізу нікуди, роблю свою роботу і все. Моє марнославство - це моє почуття самозадоволення.
- Мурзін - топ-тренер?
- Звичайно.
- Ви серйозно?
- Упевнений в цьому. Інша справа, що у нього є проблеми. Він дуже закритий в собі. Не може відкритися і знайти спільну мову з багатьма хлопцями. Але як тренер, якщо брати розуміння баскетболу, - він топ.
- Він ще може повернутися на рівень національної збірної?
- Національної збірної - ні. А команди Суперліги, яка бореться за чемпіонство, - повинен. Його критикували тільки тому, що у нас завжди виграє команда, а програє тренер. Це у всьому світі так. Тренер завжди винен.
- У вас не було відчуття безпорадності в багатьох матчах збірної, коли він працював?
- Було. Як і те, що тренер безпорадний. Я йому зібрав команду - він обіграв Іспанію. А потім Чорногорія. Я приїхав на ту гру. Як зараз пам'ятаю той жах, програли 6 очок. До цього дня вважаю, що там були його помилки. Але що робити? Люди помиляються.
- Він ваш друг?
- Ні, ми не спілкуємося. Просто завжди добре ставився до нього, як до баскетболіста. Він у мене теж грав.
- Багатскіс - кращий тренер, ніж Мурзін?
- На сьогоднішній день - так. Федерація теж так вирішила. Призначили його. Але взагалі побачимо. Мурзін же вийшов з групи на ЄвроБаскеті, програв у плей-оф майбутньому чемпіону. Так що нічого такого страшного він не зробив.
