Гравець жіночої збірної України з баскетболу 3х3 Ганна Зарицька:
- Усі матчі були дуже важкі, була сильна спека, крім того, на не основному корті біля моря був сильний вітер. Утім, ми всі були в однакових умовах. Кожна команда була по-своєму сильною, до кожної ми окремо готувалися. Нам пощастило з підгрупою. Я пишаюся нашим тренером і дівчатами, ми гідно виступили, звісно, можна було трошки краще, але програвати теж треба вміти. В останні два дні подивилися Баку – гарне, дороге місто. Тепер у нас є велика мрія, щоб баскетбол 3х3 включили до програми Олімпійських ігор, хочеться поїхати до Ріо.
Капітан жіночої збірної України з баскетболу 3х3 Христина Мацко:
- Грали під пекучим азербайджанським сонцем, пристосовувалися до вітру, але боролися. Баку – гарне місто, все сяє в прямому розумінні слова, люди там хороші, чудова організація змагань. Баскетбол 3х3 відрізняється від класичного тим, що він набагато швидший – атака лише 12 секунд, фізично і психологічно маєш налаштуватися, що все маєш робити дуже швидко. Перевага стрітболу в тому, що матч триває лише 10 хвилин, чотири гравці постійно змінюються, можна відпочити, знову викластися, знову відпочити. Неможна сказати, що якомусь з цих різновидів баскетболу ми віддаємо перевагу. Втім, в Баку навіть ці 10 хвилин за такої спеки давалися важко, особливо гра зі Словаччиною, коли припинився вітер. Ми з дівчатами обговорювали матчі і, справді, всі вважають, що цей поєдинок був найважчий. Коли їхали до Баку, ми були налаштовані вигравати якомога більше матчів. І так вийшло, що ми програли лише останній матч - за золоті медалі.
Гравець жіночої збірної України з баскетболу 3х3, найрезультативніша баскетболістка Європейських ігор Ольга Мазніченко:
- Я узнала про те, що буду прапороносцем України за три години до церемонії закриття Ігор, це стало для мене дуже приємним сюрпризом. Це велика відповідальність і я, певно, не до кінця ще усвідомила, яка честь мені випала. Сама церемонія пройшла на високому рівні, був концерт. Мені є з чим порівнювати, адже схожа церемонія була на Універсіаді в Казані. Якщо говорити про матчі, то, справді, було важко, особливо коли ігри були в першій половині дня, була неймовірна спека і вітер, який зносив усе – ми кидаємо в один бік, м’яч зносить в інший, настільки, що шансів вдало кидати дальні кидки не було, потрібно було грати під кошиком. На кожну гру ми налаштовувалися, одна одну підтримували, розбирали, аналізували всі ігри і… перемагали. Я не слідкувала за особистою результативністю, узнала про те, що я найкращий бомбардир уже після нагородження. Я вважаю, що найголовніше – це результат команди. Тому для мене особисті досягнення не мають жодного значення. Мені найбільше запам’ятався матч зі збірною Словаччини, яка посіла четверте місце у своїй групі (Збірна України – перше місце. – Авт.). Звісно, ми налаштовувалися на гру, однак були впевненими, що влучимо свої кидки і святкуватимемо перемогу. Однак виявилося, що це був найважчий матч. Були переживання, що вигравши три поєдинки поспіль, ми можемо програти четвертій команді групи. Втім, зібрали всі сили і перемогли. З першого дня в Баку ми нікуди не ходили, не гуляли, не дивилися місто – відпочили, подивилися відео, зіграли, від готелю до майданчика було далеко – їдеш годину, граєш, повертаєшся назад. Після останнього матчу трохи розслабилися, взяли гіда, котрий показав нам визначні місця, весело провели останні три дні, тепер треба поспати. Ми оптимісти, ми завжди ставимо мету – взяти медалі, не всі в нас вірили, однак ми довели, що ми – одні з найкращих і розвиватиме й надалі цей вид спорту.
Тренер жіночої збірної України з баскетболу 3х3 Юрій Процюк:
- Настільки позитивні емоції були у нас під час цих змагань, що це навіть важко передати словами. Дівчата здобували перемоги спочатку в груповому турнірі, де зібралися досить сильні команди – Бельгія була третя на минулому чемпіонаті Європи, Чехія і Туреччина – відповідно п’ята і шоста команди рейтингу. Їдучи до Баку, ми ставили завдання вийти з групи. І ми вийшли першого місця і в 1/8 фіналу одержали в суперники збірну Словаччини. Я вважаю, це була найважча гра, було дуже спекотно, не йшов кидок, навіть з-під кільця не могли закинути. Здавалося би, ми вийшли з першого місця, словачки – з четвертого, а гра з ними нам далася найважче. А далі був чвертьфінал, перемога над командою Греції і потрапляння до четвірки найкращих команд Європи. В півфіналі – зустріч зі срібним призером чемпіонату Європи збірною Словенії. Наші дівчата – молодці, з перших хвилин узяли ініціативу в свої руки. За словами дівчат, ця гра далася досить легко, попри те, що це півфінал і титулований суперник. Потім був фінал зі збірною Росії, ми грали проти гравців УГМК (Єкатеринбург), «Динамо» (Курськ), зарплата яких у 10-40 разів більша, ніж у наших. Але ми дали їм бій, ви бачили, вели – 9:6. Потім, на жаль, був невеликий провал і уже – 10:14. Утім, я вважаю, ми мали гідний вигляд і це всі бачили. Ми захищали честь країни. І наш успіх, наші срібні медалі – це заслуга всіх, всіх, всіх… Зараз не вистачить часу всіх перерахувати. Але передусім хочу подякувати нашому основному спонсору – «Буковелю» і особисто депутату Верховної Ради Олександру Шевченку, котрий створив нам чудові умови для підготовки і команда дала результат.
- Ми всі в Україні дивилися матчі, вболівали, раділи, пишаємося нашою командою. І вам, як тренеру, є ким пишатися – Ольга Мазніченко стала найрезультативнішим гравцем Ігор і прапороносцем…
- Дійсно, це успіх. Ольга – велика умнічка, найрезультативніший гравець змагань і серед жінок, і чоловіків. Я хочу сказати, що ця перемога – це перемога всієї команди. У нас був справжній командний дух, усі дівчата були одна за одну, це складова того, що ми здобули ці срібні медалі. Сподіваюся, що ми й надалі працюватимемо цим складом, адже можна мати індивідуально сильних гравців, але результат здобуває команда. Ми вже другі в Європі, це наш бонус. Йдуть розмови про включення баскетболу 3х3 до програми Олімпійських ігор. Ми розуміємо, що друге місце автоматом дає путівку на Олімпіаду, нехай це буде поки що показовий виступ. Тож ми тепер презентуватимемо не тільки Україну, а й Європу. Тож зараз ще зарано говорити про майбутні змагання, ще є час порадіти цьому успіху.
