Переможці регіонального етапу СБЛУ у Дивізіоні "Слобожанщина", команда СумДУ провела п’ять матчів. В усіх перемогла. Більше того, в усіх, окрім фінального, матчах підопічні Ярослава Ковальова набирали більше ста очок. Лише у фіналі з НметАУ (Дніпро) виграли 97:67. Після цього, зізнається тренер сумчан, скоригували завдання на фінальний етап.
- Майже всі хлопці зі студентської команди, окрім двох виконавців, грають у Вищій Лізі. Один грає у Львівській Політехніці і вчиться у нас на економічному. А другий вивчає "банківську справу" і грає у Суперлізі – це Андрій Кожем’якін, цього сезону він грав у Кременчуці.
- Ви паралельно і тренували команду і організовували цей етап?
- Скажу відверто, усе відбулося добре завдяки підтримці ФБУ. Для нас такий масштабний захід – перше змагання. Не усе, що планували, вдалося, але у подальшому завдяки і Федерації Сумської області баскетбол у регіоні розвиватиметься і далі. Будемо грати для глядачів, вдосконалюватимемося. У нас були і Лохманчук з Мельничуком, проводили семінар, Федерація допомагає регіональному осередку тримати належний рівень.
- Скільки часу має пройти, щоб повернути золоті часи сумського бакскетболу?
- Зараз іде процес будівництва команди. Ми будемо грати і наступного року, плануємо. Але наскільки нам дозволятиме бюджет. У найближчі рік-два ми плануємо створити боєздатну команду, яка вже ставитиме перед согбою завдання. На сьогодні у нас студентська команда, перед якою стоїть завдання – фінальна частина студентських чемпіонатів. А вища, чи Суперліга? Усе залежатиме від того, хто допомагатиме команді – місто, область, Університет.
- Поки що хто допомагає?
- Унівіерситет, трохи область і небайдужі люди. У нас, насправді, бюджет смішний – відрядження, домашні тури. Хлопці зарплату не отримують, живемо від поїздки до поїздки.
- Як кажуть, церква живе з приходу, так і ви. Глядачі на ваші матчі ходять? Вони сплачують кошти за квитки?
- Ходять, але не сплачують, ні. Ми граємо на ентузіазмі.
- Для родичів?
- Ні, у нас достатньо людей ходять на баскетбол. Маю на увазі вищу лігу. На студентському чемпіонаті менше було, бо вдень ігри проводили, у будні. І саме перед Великоднем, коли люди намагалися щось своє робити. А на вищу лігу ходять – від 300 і вище буває. Коли ми грали у Кропивницькому чи Черкасах, Дніпропетровську чи Маріуполі, пересвідчився – у нас не менше людей ходять, особливо на топові команди. Баскетбол у Сумах люблять.
- Ви читали інтервью Лариси Шабанової щодо того, що вимоги до команд вищої ліги з наступного сезону будуть більш жорсткими?
- Ми цим вимогам вже відповідаємо. У нас онлайн-трансляція на усіх іграх, група підтримки танцює, ми ведемо статистику, у нас не два, а три статиста сидять постійно, у нас зал відповідний – табло і лічильник -24 секунди. У нас з цим проблем нема. Якщо буде можливість, заявлятимемося у Вищу Лігу – цей чемпіонат сильніший, ігор більше, роз’їзди. Нас це не жахає – ми хочемо розвиватися, а розвиватимемося тоді, коли у нас сбу3де багато і домашніх і виїзних ігор. Бо досвід приходить, як і мій тренерський, так і хлопців – з іграми. Від гри до гри ми більше і більше вдосконалюємося.
- З цими хлопцями, з якими ви переконливо виграли етап "Слобожанщина", можна вже боротися за титул чемпіонів Студентської Ліги?
- Дивлячись, який далі буде регламент. Якщо матчі проходитимуть за схемою "вдома – на виїзді", ми вдома можемо з усіма грати. Вдома ми завжди боролися з усіма топовими командами, багато нікому не програвали. Були, звичайно ж, випадки – команда Золотий Вік нам давала "по шапці", а з командами нашого рівня вдома ми можемо грати дуже переконливо. А якщо два матча будуть за ціною одного? Перший матч ми маємо грати на виїзді, бо вийшли з першого місця, а у другому будемо усіх зусиль докладати, щоб потрапити до Топ-4 найсильніших команд України. Спочатку завдання було поставлене потрапити до Топ-8, але потім подивилися на наш рівень і скорегували самі собі завдання. Четвірка – це зовсім інший рівень. Нам минулого року трохи не вистачило майстерності потрапити до Топ-8, бо у нас у групі грали фіналісти того року – НметАУ і харківський Авантаж-Політехнік. І харківський Політехнік грав за 1-2 місце, а НметАУ грала за 3-4. У кожної з цих команд ми по ходу матчу вигравали по 18 очок, але потім у 3-4 чвертях поступалися, не вистачало нас фізично. А цього року, відчуваю, ми додали. Зіграємо на іншому рівні. До того ж додалося пару гравців. У нас ще є гравці, але один з них зламав ногу, центровий з Дніпра Павуло Рязанцев, гравець національної Дефлімпійської збірної. Він 2м зросту, увесь сезон провів у вищій лізі, але йому не пощастило. Плюс у нас у команді грає хлопець третього номера, Олексій Татарко, але перед іграми надійшла пропозиція щодо роботи і ми вирішили, що життя є життя і людина поїхала працювати. Він вже на постійній роботі, але залежно від того, де ми гратимемо, він зможе нам допомогти. Він увесь сезон грав у Вищій Лізі у стартовому складі.
- А куди поїхав працювати?
- До Києва, до вас ближче.
- На будівництво?
- Та ні, ображаєте. Беріть вище. У нас хлопці не тільки грають, а й вчаться, стараються поєднувати приємне з корисним. Відвідують пари. У нас здебільшого гравці вчаться на кафедрі економіки. І він економіст.
