Жіноча національна збірна України зіграє 20 лютого надзвичайно важливий поєдинок кваліфікації ЄвроБаскета-2017 проти команди Сербії. Про підготовку до протистояння з чемпіонками газеті Плюс розповів головний тренер нашої команди Володимир Холопов.
- Пане Володимире, згадайте пропозицію стати тренером національної жіночої збірної України.
- З цією збірною я відпрацював на посаді асистента у відбіркових іграх до Євро-2015 і сам фінальний турнір чемпіонату Європи 2015. Після Євро головний тренер Вадим Чечуро написав заяву про звільнення, і я просто вніс свою кандидатуру, як і інші тренери, на здобуття цієї посади. Тренерська рада мене підтримала, а президія затвердила на посаду головного тренера жіночої збірної України.
- До цього ви працювали більше з чоловіками. Скажіть, з ким простіше і які особливості в тренуваннях з жінками?
- Є своя специфіка роботи з чоловіками, і також своя специфіка роботи з жінками. Не можу сказати, що з жінками працювати простіше і легше, це зовсім інший підхід. Жінки емоційніші, тут потрібно бути хорошим психологом. Зате вони сміливіші, як це не парадоксально звучить. Вони працюють з більшою віддачею. Кожна з них - це лідер за своєю природою, дівчата не боятися взяти на себе гру в важкий момент, не ховаються за спини один одного. За моїми спостереженнями, чоловіки-баскетболісти стають менш ініціативні в атаці, особливо у важкі моменти. У жінок цих проблем немає. Кожна з них відчуває себе королевою і готова завжди взяти на себе атаку у вирішальний момент. У жінок велика самовіддача на майданчику, ніхто не соромиться впасти за м'ячем на паркет, а в чоловічому баскетболі це досить рідкісне явище.
- Ви, як тренер-чоловік, легко знаходите підхід до дівчат, адже кожна хоче бути першою?
- У мене немає особливо ніяких проблем, але потрібно чітко розуміти, що не можна нікого виділяти. Намагаюся тримати рівну дистанцію між усіма гравцями. Якщо хвалиш, то хвалиш всіх, а якщо лаєш, то лаєш теж всіх. У чоловічому баскетболі ти можеш натиснути - тут ні.
- Чи буває, що жінки ображаються на щось, як справляєтеся?
- Буває. По-перше, тренер не може бути хорошим для всіх. Ти не можеш догодити всім гравцям. Завдання тренера - домогтися результату будь-якою ціною, незалежно від настрою когось із гравців і образ, які можуть бути потім. Якщо я бачу, що сьогодні один з гравців сильніший, я йому даю більше часу, не дивлячись на те, що за спиною стоїть гравець, який теж хоче отримати час. Тому образи обов'язково є. Хтось більш зрілий за мисленням і ставиться з розумінням до цього, а у кого то амбіції б'ють через край. Завжди намагаюся налагодити взаєморозуміння між гравцем і тренером за допомогою розмови.
- Якого віку дівчата в національній збірній?
- У нас в команді дівчата від 20 до 30 років.
- Більшість гравців збірної грають в інших країнах світу, а не в Україні, як підтримуєте з ними зв'язок?
- Зараз 21 століття, тому зі спілкуванням проблем немає. Є вайбер, інтернет... Дуже легко зв'язатися з гравцями, підтримати, поговорити, привітати з Днем народження або щось ще, це не проблема. Я перебуваю в контакті з усіма гравцями, які приїжджають на збори. Вітаю з усіма святами, стежу за іграми.
- Переглядаєте матчі дівчат, даєте поради?
- Можна давати поради, але не думаю, що це зовсім коректно. Тому що, коли гравець грає в клубі, то він робить те, що від нього вимагає тренер в клубі. Так, можливо, мені як тренеру збірної хотілося б, щоб вони грали якось по іншому, але я просто розумію, що на цю ситуацію дуже складно вплинути. Гравці отримують свою зарплату, працюють за гроші, вони професіонали, тому виконують виключно те, що їм каже тренер в клубі. І це правильно - так повинно бути. Якщо збірниця буде слухати мене, і робити, як я їй кажу, то вона може втратити роботу, жоден гравець на це не піде. Коли ми готуємося до гри вже безпосередньо в збірній, то використовуємо сильні сторони гравців, знаходимо позиції, на яких дівчата можуть максимально бути корисними для нашої команди.
- А як часто саме до вас звертаються гравці збірної за допомогою і підтримкою?
- Вони не вимагають особливої допомоги, гравці досить досвідчені. Коли приїжджають на збори, то тут я намагаюся допомогти в якихось моментах. Дівчата повертаються додому, будучи відірвані від сімей. Зрозуміло, що вони хотять побути з рідними, поспілкуватися з друзями. Є моменти, коли я йду їм на зустріч, щоб був нормальний, позитивний контакт між гравцем і тренером. Намагаюся тримати баланс в цих питаннях, але є тренування, і гравці повинні бути в формі, в першу чергу думати про баскетбол. Чи не відношу себе до тренера диктатора? Завжди має бути якесь раціональне зерно. Я і сам був гравцем і не любив, коли мене заганяли в якісь рамки. Якщо це не впливає на процес підготовки, то можна піти на зустріч гравцеві в такі моменти. Головне моє завдання, щоб дівчина грала в баскетбол і була всім задоволена. Для того, щоб заробити повагу, не обов'язково стукати кулаком по столу. Поваги можна досягти і іншими способами, просто нормальним людським ставленням.
- Національна жіноча збірна України вже обіграла Люксембург і Німеччину. Як оцінюєте своїх суперників, чи легко дісталися перемоги?
- Все дістається легко, коли дивишся на рахунок, але для того, щоб був результат, хочеш чи не хочеш - треба упиратися. Команда Люксембурга класом нижче, ніж наша команда, це однозначно, тому і рахунок на табло плюс 50 очок на нашу користь. На майданчику була хороша самовіддача. Збірна Німеччини, на мій погляд, нічим нам не поступалася, гра була абсолютно рівною. Ми повинні були виграти більше, але ряд необов'язкових помилок привели до втрати максимальної кількості очок для перемоги. Результатом, я задоволений, тому що будь-яка перемога на виїзді - це є перемога. Вдома завжди грати легше. Ще раз підкреслюю, що команда Німеччини досить сильна. У нас був досвід матчів в кваліфікації на Євро 2015 року, ми з ними грали в підгрупі. Тоді була Саша Горбунова, капітан команди, що набирає за гру стабільно 20 очок, але вона вирішила закінчити кар'єру баскетболістки. Також грала Тая Буликіна, вона зараз народила дитину і перебувати в декретній відпустці. Тому у нас змінився склад, а збірна Німеччини зберегла весь свій кістяк. Плюс відбулося посилення за рахунок гравців з лави.
- На даний момент у вас теж змінився склад команди, як ви оцінюєте нових гравців?
- В нашій команді відбулися невеликі зміни. Приїде Саша Хоменчук, ми її викликали і на попередню гру, але були проблеми з візою, вона не змогла приїхати. Це, звичайно, буде для збірної підсилення, тому що дівчинка висока, вона однозначно посилить нас в захисті і на підбиранні. Також доповнить склад Катя Добрикова, дебютантка збірної. Раніше вона грала в чемпіонаті України і в Балтійській лізі. Збори дозволять мені побачити її на іншому рівні.
- 20 лютого відбудеться матч зі збірною Сербії, як ви оцінюєте своїх суперниць?
- Команда Сербії - сильні суперниці, гравці високого класу, чемпіонки Європи 2015 року. За час підготовки до гри я переглянув практично всі ігри чемпіонату Європи. Дуже велика конкуренція за місце в складі змушує гравців грати не на 100%, а на 200%.
- Чи будуть особливі відмінності в підготовці до гри з Сербією?
- Так, тому щозбірна Сербії, на мій погляд, одна з найсильніших команд Європи, вони чемпіонки. Нашим гравцям будуть запропоновані кілька форм захисту, які можуть допомогти виграти гру. У тренувальному процесі, ми поміняємо трошки набір вправ, пов'язаних саме з індивідуальною грою в захисті. Головне завдання - це не програти в захисті, утримати свого гравця, тому що команда дуже досвідчена. З будь-якої взаємодії можна домогтися позитивного результату. Наше завдання максимально підготувати гравців до агресивної гри, можливо, навіть брудної гри. Балканський баскетбол такий, серби грають дуже агресивно, на межі фолу, чіпляють ліктями. Ми додамо ряд вправ, які підготують наших гравців до такого тиску суперників.
- Коли приїжджають наші дівчата, і де будуть проходити тренування?
- Збори ми традиційно проводимо на олімпійській базі "Конча Заспа". 15 лютого всі повинні бути в повному складі.
- Чи має значення тренувальний зал, ви будете грати в Палаці Спорту, а тренування проходять в Конча Заспі?
- Звичайно ж, має, але Палац Спорту - це дуже дороге задоволення. Коли ти тренуєшся в малому залі, а потім заходиш в великий, зрозуміло, що сприйняття інше. Баскетбол - це гра, де все побудовано на тактильних відчуттях, на орієнтації, на почутті відстані, але гравці у нас досвідчені, тому особливих проблем не повинно бути. Якщо немає можливості, ніхто не панікує. Збірна Сербії так само не тренується в Палаці Спорту, як і ми. Все на рівних умовах.
- Для вас головне перемога?
- Будь-який тренер і будь-який гравець працює тільки на перемогу, немає інших завдань. Потрібно кожну гру намагатися вигравати.
- Яке ваше головне задання?
- Головне завдання, щоб всі гравці приїхали в збірну, щоб вони були в хорошому настрої і психологічно готові до того, що їм потрібно дати результат проти суперника, який досвідчений і дуже сильний. Дівчата повинні вірити в себе, хоча б так, як я в них вірю, тоді вони зможуть обіграти будь-яку команду Європи.
- Чому дівчата їдуть грати за кордон і не повертаються в Україну?
- Все дуже просто, вони професіонали, вони повинні заробляти гроші. В Україні ситуація не найкраща, заробити собі на життя складно. Вік спортсменів швидкоплинний, плюс, мінус 10 років, і все, далі ти йдеш на заводи, на фабрики чи ще кудись, а потрібно щось встигнути за цей час заробити. Заробити в Україні баскетболом практично неможливо, тому тут або грають гравці, які ще не можуть грати за кордоном, або гравці-ветерани.
Всю популярність баскетболу завжди складають гравці. Вболівальники йдуть дивитися не тільки на команду, а й на особистості. Якщо підніметься рівень фінансування самої ліги, то гравці збірної повернутися. Популярність баскетболу буде вище, люди почнуть приходити і дивитися.
- Перспективи є в українському баскетболі?
- Перспективи звичайно є. Все залежить від ситуації в країні, від фінансування і від людей, які люблять баскетбол і готові вкладати в нього гроші, в тому числі і в жіночий баскетбол.
- Ви любите баскетбол?
- Я просто більше нічим у житті не займаюся. Я з 10 років пішов в секцію баскетболу і до сьогоднішнього дня, більше нічим в житті не займався, крім баскетболу. Не знаю іншого життя.
