Як правило, тренер команди, що здобула перемогу, залюбки і відверто спілкується з мас-медіа, а той хто відчув гіркоту поразки, уникає спілкування, або скупий на відповіді. Головного тренера Авангарду Володимира Холопова це давнє журналістське спостереження не стосується, він добре розуміє важливість стосунків зі ЗМІ і йде на контакт навіть після ось таких болючих для його команди поразок, як програш ТІМ СКУФУ у першому матчі фінальної серії Жіночої Суперліги. Холопов пояснив, чому Авангард поступився і що робитиме далі.
- Усе насправді дуже просто. Приблизно такий самий початок у нас був у грі з Одесою (ІнтерХім-СДЮСШОР – ред.) у півфіналі, коли ми 9 очок програвали. І вже тоді я гравцям говорив – ми не можемо собі дозволити давати такі гандикапи. З сильним суперником це не пройде. У нас гандикап сьогодні був 15 очок. Стільки ми програвали по ходу гри. І далі ми виграли три чверті. Але програли гру, бо у першій чверті ми не грали у баскетбол. За великим рахунком ми 14 хвилин не грали у баскетбол взагалі. Ми не атакували, 16:1 у нас був відсоток три очкових влучань. Може скластися таке враження, що ми не тренуємося у залі, тільки тиняємося вулицями і нічого не робимо. Це насамперед пов’язано з нервами. І я дівчатам сказав, що нерви є у кожного гравця, це нормально. Але майстерність і рівень гравця залежить від того, за скільки часу від початку гри він перестає хвилюватися. Хтось заспокоюється за хвилину, хтось за дві. Ми ж у цьому матчі дотягнули аж до 15-ї хвилини. Нажаль, 25 хвилин грати у баскетбол це дуже мало для того, щоб виграти. Треба було грати усі 40 хвилин від початку до кінця, і тоді був би інший результат, я у цьому не сумніваюся жодної секунди. "Мінус 15" мати – це дуже забагато. Ми самі винні у цій поразці. Тут нема кого обвинувачувати, окрім самих себе.
- Як треба виходити з такої ситуації, щоб у другій грі вже не обвинувачувати самих себе?
- Розумієте, психологія – річ дуже тонка. Тут можна говорити усе, що завгодно, можна накачку робити, можна налаштовувати і таке інше. Але нема гарантії, що усе, що треба ти гравцям розкажеш і вони зроблять так, як ти їм говорив. Наприклад, береш тайм-аут, говориш, як вони грають, що і як треба змінити, і гравці роблять навпаки, виходять після тайм-ауту, і усе навпаки роблять. Я не можу у це повірити, реально. Але тим не менш, це свідчить про те, що психологічний стан гравців перебуває під пресингом, під тиском, і коли гра йде очко в очко, це так. Сьогодні нерви виявилися сильнішими у ТІМ СКУФА, але так буде не завжди. Я переконаний, що в "Авангарді" у нас є усі шанси поборотися за перемогу, відтак уся боротьба ще попереду.
- А у плані тактики будете щось змінювати?
- Усе, що треба нам змінити, це прибрати наші помилки у захисті. В першу чергу це страховка від ближнього, друге – це постановка спини на своєму кільці. Ми програли підбирання на своєму кільці. Тут не має значення зріст, центровий ти чи гравець іншого амплуа. Тут має значення – йде гравець на підбирання, чи ні. Якщо ТІМ СКУФ йде, він підбирає, якщо ми не йдемо, ми не підбираємо. Усе просто. Навіщо багато говорити? Три чверті – у нас три фоли. У них одна атака. Усі три рази я говорив одне й те саме – просто сфоліть і не дайте їм закинути. Закінчилося тим, що ми три чверті пропустили по два очки, у підсумку ми "припливли" рівно шість очок, які ми е повинні були дати закинути. Ось це вам стан гравців.
