Літо традиційно насичено великим баскетболом. Поки клуби перебувають у відпустці і готуються до нового сезону, вся увага прикута до збірних. Безумовно, національні команди стоять особняком - за ними стежать найбільш пильно, і відповідальність, на головних командах країни, відповідно, найбiльша. Однак не менш цікавими є щорічні континентальні першості за участі українських молодіжних команд, про які - в тому числі про їх виконавців окремо - все більше говорять, як на батьківщині, так і за кордоном.
Після завершення чемпіонатів Європи серед двох старших вікових груп українці нарешті з упевненістю можуть сказати, що вони не просто гості в еліті європейського юнацького баскетболу (Дивізіонах А), а повноправні учасники цього свята. Наших хлопців поважають, а іноді й побоюються. Поряд із перфоменсами Михайлюка та Санона на турнірах U20 і U18 українцям вдалося впевнено передати своє місце в "еліті" наступному поколінню не менш талановитої молоді.
Першою цього року "відстрілялася" наша молодіжка - команда віком до 20 років, яка за підсумками континентальної першості на Криті стала 10-ю командою континенту. Після несподіваного виліту до Дивізіону В, який трапився в 2013 році, українська команда U-20 повернула собі місце в числі найсильніших вже наступного року. Тепер три роки поспіль наша "молодіжка" виступає в Дивізіоні А - виступить і в 2018 році, адже в цьому сезоні підопічним Максима Міхельсона вдалося виконати завдання мінімум - зберегти прописку в еліті. Можливо талановитій команді не вдалося отримати максимум дивідендів від потенціалу, який у неї був, проте відрізками наша збірна демонструвала якісний баскетбол, який вселяє оптимізм.
Приємно, що в цій команді були лідери, які вже найближчими роками можуть претендувати на потрапляння в національну команду. В першу чергу, треба говорити, звичайно ж, про Святослава Михайлюка, який був не тільки ключовим гравцем своєї команди, а й за підсумками континентальної першості став найрезультативнішим гравцем турніру. Так, беручи гру на себе, Свят часом допускав занадто багато втрат, проте його впевнені дії в атаці надавали впевненості не тільки йому, а й, що більш важливо, усій команді.
Наступного року склад "молодіжки" зміниться: окрім Михайлюка збірну покинуть і інші її лідери - Павлов, Зотов, Ткаченко. Однак, що приємно, вже зараз видно, хто зможе повести за собою команду в 2018 році: це і по-спортивному агресивний захисник Ілля Тиртишнік, який, продовжить кар'єру в NCAA, і центровий Дмитро Скапінцев, який має чималий досвід виступу на міжнародному рівні і у дорослій Суперлізі. На зміну цьогорічним лідерам прийде нове покоління, перед яким на чемпіонаті Європи U-20 будуть стояти всі такі ж серйозні цілі.
Не менше уваги приділяється і юніорській команді, яка також представляла Україну в Дивізіоні А. Команда Олександра Ворони волею жереба опинилась у, мабуть, найскладнішій групі континентальної першості. У суперники нашим хлопцям дісталися Італія, Сербія та Іспанія. Якщо з італійцями гра, відверто кажучи, не склалася, то в поєдинках проти Іспанії та Сербії наші хлопці зуміли не тільки дати бій, а й і цілком могли вирвати перемоги. Іспанії українська команда U-18 програла лише в овертаймі, а Сербії, ведучи в рахунку після першої половини, поступилася в неймовірно напруженій кінцівці. Щоб усвідомити рівень суперників, які опинилися на шляху нашої команди на континентальній першості багато не треба, потрібно лише знати, що саме Іспанія і Сербія стали фіналістами чемпіонату, а Туреччина, з якою ми билися до останніх секунд у матчі 1/8 фіналу, поступилась у грі за бронзу Литві.
Що стосується персоналій, то тут теж є про кого говорити. В першу чергу це, звичайно, лідер команди Іссуф Санон, який вразив своєю грою навіть іноземних фахівців - на офіційному сайті FIBA вийшов матеріал, в заголовку якого захисника назвали "українською сенсацією" континентальної першості у Словаччині. 17-річний баскетболіст вже зараз вражає упевненістю в своїх діях: він не боїться брати гру в свої руки в найскладніші для команди моменти, може кинути з-за дуги, а може увірватися у трихсекундну і деморалізувати опонента ефектним постер-данком. Для гравця молодіжної команди "Дніпра" це перший в кар'єрі чемпіонат Європи у складі збірної України і він сповна користується цією вітриною, заявляючи про себе на всю Європу.
Важливо, що і молодіжній, і юніорській збірним України вдалося закріпитися в еліті європейського баскетболу. Знаковим відрізком для українського баскетболу став період з 2008 по 2013 роки, під час якого обидві наших молодіжних команди представляли Україну в Дивізіоні А. Нині фахівці та суперники поважають наші збірні, а ми, в свою чергу, є не просто гостями першого Дивізіону, а його повноправним учасниками. Зрозуміло, що до ідеалу дуже далеко, попереду багато роботи, але "коктейль" з таланту та патріотизму наших виконавців має стати ключовим фактором у підкоренні вершин в найближчому майбутньому.
