За станом здоров’я Валерія Бережинська не змогла допомогти збірній України у кваліфікаційному матчі Євробаскета з іспанками. Днями вона приєдналася до табору головної команди і готова зробити свій внесок у перемогу над Нідерландами 14 лютого у Палаці Спорту.
- Коли ми грали з Нідерландами в Амстердамі, наша підсумкова перевага склала якихось 10 очок (насправді, українки виграли 72:58 – ред.). Але ж тоді і Ді (Д’Андра Мосс – ред.) грала. Сказати те, що ми більш менш непогано зіграли з іспанками і тепер можемо не хвилюватися перед Нідерландами – я не можу. Все одно треба виходити і грати – це баскетбол. Тут навіть нижча за класом команда може як слід налаштуватися і своє довести. Але наскільки я відчуваю, дівчата налаштовуються на Нідерланди серйозно. Два тренування на день цьому свідчення. Ніхто не розслабляється і нема такого відчуття, що буде легка прогулянка, буде запекла боротьба.
- Якщо тебе викликали до лав збірної на матч з Нідерландами, відтак певні побоювання за кінцевий результат існують.
- Я сподіваюся, своєю грою команда і зокрема я не дамо приводу для побоювань. Так, зараз травмовані Ді, Леся (Малашенко – ред.). І мене з іспанками не було. Пару гравців старту випадають, і вже відчувається мінімум можливостей для маневру. Коли п’ятірка грає по 40 хвилин, це не дуже добре. Я сподіваюся, допоможу з замінами.
- Тобто у команді має бути ротація складу?
- Звісно, так. Травми, не травми, а важко грати на такому рівні, як з іспанками, діяти на максимальних обертах з ними. А вони самі гоняють, як ненормальні (посміхається – ред.). Тому проти них було грати непросто, і якби усі ті, хто не зміг зіграти, був готовий зіграти, результат був би іншим. Можливо.
- Поразка 68:72 свідчить, що ми теж чогось варті?
- Ми це вже доводили у попередньому відборі в іграх з тодішніми чинними чемпіонками Європи сербками. І оскільки ми показали такий результат тут з іспанками, на мій погляд тепер у листопаді їхати на Піренеї нам буде набагато простіше. Бо ми знаємо, що там ми цілком можемо виграти. Нема нічого неможливого. З позитивним настроєм готуватимемося до того матчу. Знаючи, що маємо шанс, а не граємо проти дрім-тім якоїсь, американок, наприклад.
- Отже, завдання виходу до фінальної частини ЄвроБаскету залишається цілком досяжним.
- Звісно. Ще нічого не втрачено. Ми маємо чіткий план досягнення мети і прагнутимемо його дотримуватися.
- Зараз ти відіграєш за збірну і повертаєшся до Франції?
- Так, вже найближчої неділі гра чемпіонату Франції (Валерія успішно виступає за тамтешній "Фламме" - ред).
- Бажаю тобі сил витримати цей баскетбольний марафон.
- Дякую! Це навіть не баскетбольний, літаковий, я б сказала, марафон. У літаках, на мій погляд, не зовсім враховують, що літають високі дівчата. Складно з перельотами. Потім і спина, і ноги болять. Потім два дні треба відновлюватися тільки від повітряної подорожі.