Вадим Козак у складі збірної України U-18 представляв Хімік. Гравці з психологією переможців у Южному – не рідкість. Козак, один з них. Не дивно, що він став капітаном збірної і у матчах чемпіонату Європи проводив на паркеті в середньому по 30 хвилин, вищий показник має тільки Іссуф Санон (33,5 хвилини). Цей розігруючий, як міг, прагнув виправдати довіру тренера, після повернення додому Вадим поділився враженнями від чемпіонату Європи.
- Нам не вдалося зберігати повну концентрацію до останньої миті у багатьох матчах і десь недопрацювали у захисті, тому результати виявилися не такими, яких прагнули.
- На деяких фото кидається у вічі, що ти граєш із затейпованим пальцем. Травмувався у Словаччині?
- Зламав палець, але то сталося ще до чемпіонату Європи, за три тижні до його початку, на турнірі в Італії зламали мені. Я потім пропустив два тижні і тільки за тиждень до виїзду на чемпіонат Європи відновив тренування.
- І які відчуття зі зламаним пальцем грати?
- Спочатку неприємні були (відчуття – ред.). Потім звик. Такий адреналін у матчах, що на травму не звертав уваги.
- У матчах зрозумів, чого тобі ще бракує, що треба вдосконалювати?
- Так, звісно. Думаю, кожний з нас зробив висновки після ігор для себе. Треба критично ставитися до своєї справи, аналізувати свої дії, щоб потім працювати над усуненням помилок і прогресувати. Головний тренер Олександр Ворона пояснював нам, що і як пішло не в той бік. Ми проводили "розбір польотів" після кожної гри. Тренери провели велику роботу, допомогли нам швидше зорієнтуватися у своїх помилках. Одна справа – зафіксувати недолік, інша – вказати, яким шляхом його усунути. Якщо ти почуєш тренера, швидше впораєшся з проблемою. Я отримав колосальний досвід на чемпіонаті Європи.
- Для тебе це був перший чемпіонат Європи?
- Ні, я вже грав минулого року, коли ми вийшли у Дивізіон А.
- Яке відчуття, краще цього разу зіграв?
- Так, однозначно. Суперники вже були набагато більш серйозні, У боротьбі із сильними командами маєш показати усі свої найкращі якості, бо якщо не гратимеш на максимумі, втратиш довіру тренера і завадиш команді досягти бажаного результату.
- Який матч на чемпіонаті Європи запам’ятався тобі найбільше?
- (після паузи – ред.). Думаю, з іспанцями овертайм, і з турками, коли ми два очки їм поступилися. Цей матч, думаю, усім запам’ятався.
- Хоч і поступилися, але певний позитивний осад залишився?
- Так, бо це ж досвід неоціненний. Та сама Туреччина друге місце на чемпіонаті світу посіла, грала у фіналі зі США. А ми на рівних з ними боролися і могли обіграти їх.
- А Сербія стала чемпіоном Європи.
- І у фіналі грала з іспанцями. Ми у сербів вигравали +12 по ходу матчу, але кінцівку змазали.
- Можеш сказати, що зробив усе заради результату?
- Думаю, так. Ми дуже багато працювали. І гравці, і тренери. Прикро, що у багатьох матчах бракувало сил і концентрації на останній ривок, щоб дотиснути суперника. Але досвід з нами залишається, сподіваюся наступного року пробитися до команди U-20 і вже у її складі досягти більшого.
- Якщо говорити про клубну кар’єру, які перспективи?
- Стати гравцем Суперліги у складі Хіміка. Я сам з Южного і атмосферу великої гри і великої команди відчуваю з дитинства.
