Український учасник Любляна Челленджер з баскетболу 3х3 Сергій Юрченко поділився враженнями від виступів на цьому турнірі. Його команда Ukrdealing за фінансової підтримки ФБУ змогла взяти участь у цьому відборі на Мастерс.
Мети не досягнула, посіла сьоме місце, але досвід отримала неоціненний. Кияни поступилися на старті кваліфікації словенському Пірану 18:21, потім здолали іспанську Малагу 17:14 і вийшли у плей-оф, але у чвертьфіналі програли сербському Врбасу 14:15.
- Piran гарна команда, фактично це збірна Словенії, чемпіони Європи-2016, цього року посіли третє місце на чемпіонаті Світу, дуже сильна команда. Нам у боротьбі з ними забракло не стільки майстерності, скільки досвіду, на кінцівку матчу. Вигравали у них протягом гри, навіть мали певний запас, але трохи не вистачило нас, вони на досвіді нас дотиснули.
- Але ж день закінчили на мажорній ноті?
- Так, обіграли іспанців. У них також гарна команда, у них є перші номера рейтингу Іспанії. Я так розумію, це може теж була збірна Іспанії, завуальована у такий спосіб. Почали ми з ними не дуже, поступалися 0:5, але потім згуртувалися. Головне, що спокійно довели гру до завершення. Ми домовлялися, що якщо щось у нас іде не так, потрібно вести гру спокійно, не панікувати, не поспішати, більше кидати здалеку, не поспішати зі швидкими атаками. І спокійно, спокійно – бачите, нам вдалося врешті решт їх дотиснути. Можливо за рахунок фізичних кондицій нам це вдалося. В усякому разі, ми виглядали свіжішими.
- Перший ігровий день безумовно занесемо вам в актив, а наступного дня свіжість зникла? Чи програш сербам – наслідок надмірного хвилювання?
- Сили були, але і хвилювання було. Втім, головна причина поразки – брак досвіду. Ми не змогли спокійно довести гру до переможного завершення. Потрібно було з холодною головою діяти, спокійно дограти і усе. А ми декілька невірних рішень прийняли і воно вилилося ось у такий результат. Ще й суддівський чинник мав місце. Було пару спірних моментів. Серби були на 9-ти фолах. Не дали явний фол, який був з їхнього боку на Антоні Чорногорі. Якби вони дали, а тоді два штрафних і наше володіння… але що тепер казати. Якби, якби, якби… Трохи удачі нам забракло, мені здається. Помилки були, але ми вели усю гру, а кінцівку змазали – забракло досвіду і удачі.
- Сам факт участі за підтримки Федерації баскетболу України – це крок вперед для команди?
- Це семимильний крок вперед! Ми дуже вдячні Федерації баскетболу України за надану можливість зіграти на турнірі такого рівня! Я навіть не очікував, що Челленджер буде проведений так бездоганно.
- А що там було такого незвичного?
- І прелюдія, і кульмінація. Організація - усе було чітко розписано, сплановано. Відвідуваність зашкалювала. Особливо у другий день. Люди, вибачте, на колінках одне в одного сиділи. І черга стояла, щоб потрапити на трибуни, бо не було де яблуку впасти. Навіть ми, як учасники турніру, на фінальну гру не могли пробитися на трибуни. Нам довелося домовлятися з охороною, щоб нас запустили на медіа-трибуну. І ми таки просочилися, там вже з краєчку стояли, спостерігали за дійством. Цей Челленджер, мені здається, за рівнем проведення не поступався Мастерсу. Дуже усе було гарно.
- Тепер цей досвід можна буде використати?
- Я впевнений – це дуже гарний досвід. Він обов’язково стане у пригоді нашій команді у майбутньому. Скажу не тільки за себе – усі хлопці отримали масу приємних емоцій, заряд на майбутнє. Тепер ми готуватимемося з іще більшою віддачею, з іще більшим бажанням, з мрією знову потрапити на такий турнір і виграти його. А далі – Мастерс!
- Якщо вже ви ледь не обіграли збірну Словенії, приховану під брендом Piran, чи іспанців перемогли, у складі яких теж були збірники, можливо і у Вас з’являться амбіції поборотися за місце у збірній України?
- Це було б дуже добре, і нам було б дуже приємно представляти Україну, для кожного гравця нашої команди, я впевнений.
- У Любляні ви грали разом з іншими зірками баскетболу 3х3. У чому їхні переваги порівняно з Ukrdealing?
- У тому, що вони грають дуже давно разом. І у них взаєморозуміння закладене у підсвідомість. Кожний рух партнера відомий кожному. Вони знають, де хто перебуває і куди бігти, розвивати атаку чи захищатися, віддавати передачу можна навіть з заплющеними очима. У нас поки що такого нема. Ми цим складом граємо не так довго. Я підключився цього літи. З Пашей Цьопичем ми взагалі граємо третій турнір. У такому складі. Отже, потрібен досвід виступів разом. Збірна Словенії, даруйте, команда Piran грають разом років вісім. За рахунок досвіду вони нас і дотиснули. І судді були на їхньому боці. Там було декілька спірних моментів, які вирішувалися на їхню користь. Це теж тому, що вони постійно на виду. Беруть участь у Мастерсах, на інших топових турнірах.
- Якщо буде можливість і вам брати участь у таких турнірах, то й ви прогресуватимете швидше.
- Сам на собі відчуваю, коли ти їздиш і граєш у Європі з цими командами, крила виростають.
- Є інформація, що Станіслав Тимофеєнко і Максим Закурдаєв вирішили завершити виступи у збірній України 3х3. Ваша думка щодо цього?
- Не знаю, чи насправді вони остаточно вирішили зав’язати з виступами у збірній. Зараз у них розпочнеться сезон у 5х5. Не буде часу на 3х3. Якщо уявити, що вони дійсно закінчили, і нашій команді перепала можливість захищати честь України у майках збірної – я не проти. Але, повторюся, треба грати однією командою. Це моє переконання. Усі найкращі команди грають одним складом. Не тасують колоду, як кажуть. Потрібно один склад награвати, і щоб вони представляли країну на топ-змаганнях. Ще раз хочу подякувати ФБУ, поїздка була фантастичною! Усе було супер, виключно позитивні враження залишилися, навіть коли у чвертьфіналі зупинилися.
