29 травня виповнилося 71 рік Олімпійському чемпіону Анатолію Поливоді. Здібний донеччанин (народився у Єнакієвому) вперше вийшов на майданчик 17-річним, а коли завершував кар’єру після тріумфу на Іграх у Мюнгені-1972, йому було лише 25! За неповних вісім років цей український центровий став чемпіоном і бронзовим призером Олімпіад, чемпіоном світу і триразовим чемпіоном Європи, переможцем Спартакіади народів СРСР.
Вихованець донецького фахівця Бориса Єзерського прийшов у баскетбол з секції боксу.
З книги «Володарі баскетбольних кілець» літописця українського баскетболу Анатолія Волошина: «Ім’я Анатолія Поливоди могло б цілком посісти місце у Книзі рекордів Гінесса за кількістю титулів у короткій кар’єрі. Якби не важка хвороба, невідомо, які б ще здобутки прикрасили біографію цього справді неординарного гравця. …Його називали літаючим танком, підкреслюючи міцну статуру, потужну силу, здатність високо стрибати. Складений з самих м’язів, на подив рухливий і гнучкий, він міг би розраховувати на успіх у легкій атлетиці, боксі, гандболі, регбі. Та доля розпорядилася інакше…»
Сьогодні, 29-го травня 2018-го, у свій 71-й день народження Анатолій Поливода пригадав найцінніший здобуток у кар’єрі гравця:
- Моїм зірковим роком був 1967-й. Мені тоді було 20 років. Ми тоді стали чемпіонами світу, Європи, а ще збірна України стала чемпіоном Спартакіади народів СРСР. Збірну Москви у фіналі обіграли з перевагою у 28 очок. Дуже добре пам’ятаю той матч. Сам набрав рівно стільки ж очок, яким був розрив! Для мене це знаковий момент. Я армійцям Москви забивав і по 41-му очку. І таке було. Але фінал Спартакіади є фіналом Спартакіади. Оскільки я патріот своєї країни – України, я пишаюся тим, що ми на Спартакіаді народів СРСР обіграли збірну Москви з таким рахунком. А тоді у її складі грали 6 чемпіонів світу! Що не кажи, міжнародні здобутки – це само собою, але раніше чемпіонат СРСР був дуже цікавим і сильним, а особливо Спартакіада народів СРСР, бо ж проводилася раз на чотири роки. Якщо взяти той рівень баскетболу, який був тоді, то наша команда, маю на увазі збірну України, цілком могла б боротися за місце на п’єдесталі чемпіонату Європи. Розумієте, про що я кажу? І ось тоді, після перемоги на Спартакіаді я вирішив ні у якому разі не переходити до ЦСКА (Москва). Не хотілося б їх уже підсилювати. І так у них, даруйте за визначення, «стайня» була дуже сильною. І я туди? Воно б нецікаво було. А так дуже цікаво було грати з сильним суперником.
- Хто з українських гравців зараз найбільш перспективний?
- Я дивився хлопчика на кадетському чемпіонаті Європи у 2013-му році (відбувався у Києві – ред.). Святослав Михайлюк. Він мені дуже сподобався. І вже тоді був лідером. Але фізично ще не міг витаскувати матчі. Не було ще у нього тієї фізики, як у Леброна Джеймса, усі 40 хвилин грати на повну. Знаю, зараз він в Америці, але хочу, щоб він там не загубився. Якби таких, як Михайлюк, було б п’ять в Україні, ось тоді я б отримував задоволення від матчів українських команд і сьогодні.
Федерація Баскетболу України вітає Анатолія Поливоду з Днем народження і бажає йому міцного здоров’я, натхнення і якомога більше позитиву у житті!
