Гравець молодіжної жіночої збірної України Ольга Яцковець посилила команду після завершення ЄвроБаскету. Тепер вона планує більш успішно виступити на чемпіонаті Європи серед 20-річних дівчат (стартує 8 липня в ізраїльському Ейлаті).
- Не важкий для тебе тягар лідерства?
- Я почуваюся так само, як і усі в команді. Не вимагаю особливого ставлення до себе, мовляв я лідер і маю грати більше за інших, закидати більше за інших. Кому скільки грати у тому чи іншому матчі – визначає тренер. Бувають такі дні, що у мене щось не виходить, не йде гра, щось трапилося, усі ми люди.
- Ти виходила на ЄвроБаскеті у складі національної збірної у матчі з іспанками і угорками. Що запам’яталося найбільше у Чехії?
- Насамперед емоції. Я була наймолодшою у команді. Те що тренер довірив мені і випускав на паркет – це було неймовірно! Дуже йому вдячна, бо я відчула гру. Я дуже сильно вболівала за дівчат, дуже сильно переживала. Це були емоції, які переповнювали мене, і коли перемагали, іколи поступалися. Навіть коли ти на лаві запасних, ти все одно переймаєшся, хвилюєшся, бо ти все одно у складі, це твоя команди і ти є її частиною. Якби мене не взяли, я б сиділа у екрана і вболівала за нашу збірну.
- Аналізує результати тренер, але у тебе напевно теж є своя думка, чому нам не вдалося дістатися чвертьфіналу?
- Усі дівчата налаштовувалися на перемогу. Але не пішло у матчі зі Словаччиною.
- На чемпіонаті Європи U-20 суперники будуть не менш серйозні (на груповій стадії це Німеччина, Ісландія, Словаччина, Чехія, Греція – ред.). Але під час підготовки ви тільки обіграли Румунію, а Литві і Білорусі поступилися. Чому?
- Це була наша помилка. Дякуємо тренерам, що вірять у нас. А поїхали на спаринги з думкою про перемогу. Бо ж кожний виграш – крок вперед у підготовці. Але ми програли самі, у матчах з Білоруссю, скажімо, почали поспішати. Мали перевагу, почали метушитися, хоча треба було спокійно контролювати гру. А ми думали – ведемо у рахунку, зараз будемо ще швидше бігати, більше кидати, звісно, ми не влучаємо і отримуємо у відповідь. А потім просто не змогли утримати перевагу. Маємо проаналізувати свою гру, щоб на чемпіонаті Європи не повторювати помилок і показати результат.
- Перший суперник Німеччина, потрібно обігрувати її. Бо минулого року лише один матч програли, перший, і усе пішло шкереберть.
- Так, минулого року було дуже прикро, що програли одну гру з різницею у 40 очок тій команді, на яку готувалися – це збірна Чехії. Потім усі ігри виграли, але було вже пізно. Бо та ж Угорщина, у якої ми виграли, зійшла на п’єдестал, здобула бронзу. А ми програли усе лише одну гру і виявилися далеко за межею призерів.
- Тому першу гру треба вигравати.
- Звісно. Потрібно усі ігри вигравати! Тоді і не треба буде ні на кого сподіватися, і результат буде високим. Ігри будуть складні, але ми підготуємося, тренери знають, як це зробити. У нас дружній колектив, будемо підтримувати одна одну і у нас усе вийде. Головне – дуже сильно хотіти.
- У вас у групі буде Чехія. Можна поквитатися за минулорічний програш.
- Думаю, у них склад вже змінився. Торік у нас теж було багато дівчат 1997 року народження. У нас є гарні шанси. Треба вірити у себе, у перемогу, і тоді усе вийде.
- Ви гратимете у приморському місті Ейлат. Це курорт найвищого ґатунку в Ізраїлі. Не розслабить вас його атмосфера – красивих струнких високих юних дівчат?
- Думаю, ні. Ми насамперед готуємося до чемпіонату Європи. У нас нема таких людей, які їдуть туди відпочивати. Усі їдуть туди працювати, чогось досягти. Тим більше для дівчат 1997-го року народження це останній Чемпіонат Європи U-20, мій і ще багатьох дівчат. Хочеться показати себе – у минулі роки щось не вдавалося, але треба зізнатися – ми гідні більшого. Не дарма ми їздили, готувалися. Морська тема має відійти на задній план. На першому має бути баскетбол, а потім вже решта.
- А після ігор для релаксу і відновлення можна і в морі поплавати.
- (посміхається – ред.) Думаю, можна, якщо тренери дозволять.
