Відомий на Прикарпатті баскетбольний фахівець, наставник першолігового БК "Калуш-ПНУ" Олег Пелех в ексклюзивному інтерв'ю sport.if.ua розповів про повернення великого баскетболу до Калуша, рівень даного виду спорту в області та перемоги ветеранського БК "Калуш".
- Розкажіть про історію створення баскетбольного клубу "Калуш-ПНУ".
- Сімнадцять років тому я повернувся до Калуша, де на той момент ми створили громадську організацію Баскетбольний клуб "Калуш", при якому одразу організували команду БК "Калуш-Вінісін". Справи у нас тоді йшли доволі непогано - спочатку виграли першість Західного регіону з баскетболу, а згодом вибороли бронзові нагороди чемпіонату України серед команд Першої ліги. Після успіху у Калуші генерал Богдан Керницький запросив мене до Івано-Франківська, де ми створили дитячо-юнацьку спортивну школу та баскетбольний клуб "Говерла". І я почав займатись розвитком баскетболу вже в Івано-Франківську.
Працюючи в "Говерлі" ми допомагали дитячій баскетбольній команді з Калуша. Протягом п'яти сезонів калуські діти потрапляли до вісімки найкращих у чемпіонаті Всеукраїнської юнацької баскетбольної ліги, а найкращим результатом стало друге місце. Думаю, Франківську ще довго не вдасться повторити той результат. Часу катастрофічно не вистачало, то ж зосередився на роботі в "Говерлі", разом з якою ми пройшли Першу, Вищу ліги, а потім зуміли потрапили до Суперліги.
У мене є борг перед рідним Калушем, в якого 15 років тому фактично "забрав" баскетбол. Саме тут я виріс, саме тут робив перші кроки у баскетболі, тут мені дали шанс проявити себе, я його використав і згодом грав і в Львові, і в Миколаєві, і закордоном у Польщі, Вірменії та Словаччині. Та починав тут, у Калуші, і хочеться, щоб діти з провінції теж могли побачити світ, отримали шанс чогось досягнути. То ж три роки тому, після мого відходу з "Говерли", за підтримки мера міста Калуш Ігоря Володимировича Матвійчука та ректора Прикарпатського національного університету Ігоря Євгеновича Цепенди створили новий амбітний проект - БК "Калуш-ПНУ". Основним завданням нашого клубу є створення боєздатного колективу зі своїх вихованців, калуських та франківських хлопців, студентів Прикарпатського університету, щоб згодом вони не тікали закордон, а залишались тут і досягали спортивних висот.
У першому сезоні ми стали чемпіонами Івано-Франківської області. Згодом заявились на Першість Західного регіону, де вибороли бронзові нагороди. Потихенько награвали склад, додавали молодих гравців. Минулого року Федерація баскетболу України запросила нас у Першу лігу. З одного боку, ми ще дуже молодий клуб, а з іншого нам цікаво було спробувати себе у дивізіоні вище, то ж за підтримки спонсорів прийняли рішення стартувати у Першій лізі. Ми всі чудово розуміємо, що не станемо чемпіонами, та й завдання такого перед нами не було.
- Як оціните першу частину сезону для команди?
- За півроку нам вдались усі домашні матчі. Вдома ми або перемагали, або нав'язували боротьбу, як це було у поєдинках з лідерами чемпіонату чернівецьким "Старлайфом" та "ДіДіБао" з Кам'янця-Подільського. Для багатьох гравців нашої команди - це перший в кар'єрі досвід подібних матчів. Єдиним "стріляним" вовком є капітан Андрій Співак, що веде за собою, б'ється на майданчику та заводить команду. У нас аматорський клуб, то ж дуже важко налагодити повноцінний тренувальний процес. Хтось зараз на заробітках у Польщі, Чехії, в когось сесії в університеті. В інших вже є сім'я і баскетбол відходить на другий план.
Я повністю задоволений віддачею хлопців на майданчику. Ми розчаровуємось, програємо, але терпимо. Буває так, що молоді гравці зіграють одну гру на високому рівні, а потім дві гри вже не можуть налаштуватись і провалюються. До прикладу, обіграли БК "Тернопіль" - це була фантастична перемога. Наступного дня заряджені всі прийшли на тренування, на емоціях готові були по-спортивному "рвати" всіх. Цілий тиждень гарували на тренуваннях, та загнали себе, втрапили в яму і, як наслідок, у Чернівцях програли з різницею у -50. Так ми програли, але це досвід, неоціненний досвід, якому вони повинні набратись, адже більшість наших гравців ніколи не грали у матчах такого рівня. Звісно, було б простіше набрати вже досвідчених гравців, які мають необхідний досвід і в перший же сезон стати чемпіонами Першої ліги. Але це не наш підхід.
Нам доводиться терпіти. Всі ми розуміємо, що вони одразу не стануть чемпіонами. Та є процес - процес становлення команди разом з поразками і перемогами, процес виховання лідерів з цих хлопців. Саме це раніше було і в "Говерлі". "Говерла" ж не одразу стала бронзовим призером Вищої ліги. Ми були п'яті, дев'ятнадцяті, п'ятнадцяті, дев'яті, йшли маленькими кроками до мети.
Це перший рік, для всіх важкий - важкий емоційно. Зараз ми на четвертому місці у групі, що дозволить зіграти у плей-офф. Перед сезоном у нас стояло завдання вийти до плей-офф Першої ліги і залучити глядачів на трибуни. І я, і керівництво клубу результатами задоволені. Хочеться, щоб у Калуші полюбили баскетбол і люди приходили повболівати за улюблений клуб.
- Багато глядачів відвідують баскетбольні поєдинки в Калуші?
- Так, останні матчі зал спорткомплексу "Сокіл" повний. Якщо чесно, навіть трішки здивований. Вже зараз керівництво задумується про будівництво нового залу для ігрових видів спорту. Калушу давно потрібен новий зал, думаю, і Франківську він би не завадив (посміхається - ред.). Тільки такі проекти як БК "Калуш" є рушійною силою змін у місті, адже коли приходять глядачі, а їх банально нема де розмістити. Тоді керівництво розуміє, що потрібно щось змінювати. За бюджетні кошти зроблено ремонт у спортивному залі ДЮСШ "Сокіл", встановлено нові баскетбольні конструкції, придбано табло. На початковому етапі ми дуже задоволені тим, що у нас є. Під час домашніх матчів ми проводимо конкурси для вболівальників, окрім того залучили дівчат-студенток коледжу культури і мистецтв, які зараз становлять групу підтримки (т. зв. "черлідери") і розважають глядачів запальними танцями. Зараз плануємо проводити конкурси кидків для дівчат та старшого покоління.
Сам вид спорту баскетбол на Західній Україні не є і не був таким популярним, як у інших регіонах нашої держави (Київ, Одеса, Дніпро, Харків та ін.). Ми досить довго мучились і з "Говерлою", особливо на початках, коли грали у спортзалі на вул. Дудаєва. Так туди приходили як на похорони - тільки рідні й близькі (сміється - ред.). І коли вже рівень став достатньо високий, тоді вже вдалось заманити людей на трибуни.
- Оцініть розвиток баскетболу в Івано-Франківській області.
- У нас взагалі жах з обласною федерацією баскетболу, адже там багато керівників змінилось. Коли я прийшов, ми вибрали Олега Синютку, який вивів і дитячий і дорослий баскетбол на якісно новий рівень. І Ріафет Гасимов був, потім Микола Ковальчук, що також дав сильний поштовх дитячому баскетболу, але через рік відмовився. Далі вибори виграв голова бюджетної комісії обласної ради Микола Палійчук, який пробув на посаді всього місяць. І вже зовсім недавно обрали Юрія Процюка.
Така дивна поведінка нами обраних керманичів зрозуміла. Бо ніби у нас і чоловіча "Говерла", і жіночий БК "Франківськ" є чемпіонами Вищої ліги, а значить все прекрасно. Але на жаль, ці досягнення за рахунок не місцевих, а приїжджих гравців. А для того, щоб можна було фінансувати приїжджих з бюджетних коштів закрили ДЮСШ "Говерла-2003", з якої і почалась і доросла "Говерла" і БК "Калуш-ПНУ". Закрили школу в якій діти могли займатись безкоштовно.
Тепер у нас немає чемпіонату області ні серед дітей, ні серед дорослих, ні ветеранів, а на всі змагання ми їздимо за власний кошт. Тому наші президенти тікають, бо наче результати є, але за рахунок бюджетних коштів, які витрачаються на приїжджих гравців і їм легше відмовитись від посади, чим спробувати змінити систему.
Щоправда, на якісно новий рівень вийшли баскетбольні змагання (Відкритий чемпіонат Івано-Франківська - ред.), якими керує Руслан Боронило. Ведеться повна статистика, у порівнянні з минулорічним чемпіонатом області - це дуже хороший та якісний ривок у проведенні і частину коштів пообіцяла виділити міська федерація баскетболу, керівником якої, є Дмитро Неволін.
- Окрім того, що Ви є наставником, Ви ще й самі берете участь у різноманітних турнірах серед ветеранів.
- Ще при Союзі команда з Калуша була четвертою на всеукраїнських змаганнях з баскетболу. Тренував нас тоді Іван Дмитрович Рудавський. Зараз нам усім за 50-ть і ми, вихованці Івана Дмитровича, беремо участь у різних ветеранських турнірах. Минулоріч стали переможцями всеукраїнської спартакіади серед ветеранів. У фіналі обіграли команду з Києва, а Володя Чорноус тоді закинув переможний двоочковий. Після приїзду додому нас ніхто, не те, щоб нагородив фінансово, а й навіть телефоном не привітав. Мало віриться, що ще якась команда з Прикарпаття зможе повторити наш успіх і перемогти на спартакіаді.
Згодом ми поїхали на чемпіонат Європи у іспанський Сантандер, де БК "Калуш" посів п'яте місце, а в змаганнях з баскетболу 3х3 став чемпіоном Європи. Також в складі збірної ветеранів України, я взяв участь в чемпіонаті світу в Монтекатіні (Італія), де ми посіли 4 місце, програвши у матчі за "бронзу" збірній Сербії лише одне очко в овертаймі. У нас в складі грали великі майстри "золотого" складу "Будівельника", олімпійський чемпіон Олександр Волков, Анатолій Подковиров, Андрій Шаптала, Юрій Косенко.
Цьогоріч БК "Калуш" планує знову зіграти у ветеранському чемпіонаті Європи, що пройде у хорватському місті Пула з 18 по 26 червня. В чемпіонаті Україними брати участь не будемо. Бо немає ні фінансової, ні навіть людської підтримки з боку обласного спорткомітету. Я розумію, що спорт у нас розвивають ентузіасти але, на жаль, їх стає все менше.
