У тренерському штабі чоловічої збірної України U-14 працює Микола Кірсанов. Основне місце роботи цього фахівця – у структурі клубу НБА Чикаго Буллс. Яким чином Микола опинився на зборах в Івано-Франківську?
- Для мене було дуже важливо поділитися своїм досвідом, що його я набув за пару років роботи у Литві а потім у США, з нашими дітьми. Бо я знаю і бачив багатьох хлопців, у яких з якихось причин не вийшло реалізуватися. Можливо, їх не довели свого часу до того рівня, на який заслуговували. І працювати з дітьми було моєю метою. А чому U-14? Насправді у мене не було якихось переваг – U-14 чи U-16. Перед тим, як я їхав до Америки мені запропонували у Федерації баскетболу України попрацювати з якоюсь з юнацьких збірних. На той час я сказав, що для мене важлива робота в НБА, бо не так часто туди люди з Європи потрапляють. Дякую ФБУ, вона надала мені гнучкий графік, домовилися – коли я буду в Україні, тоді і збірну підберуть. У мене вийшло приїхати у червні, я зателефонував Володимиру Драбіковському (генеральному секретарю ФБУ – ред.), той порадився з Андрієм Подковировим (куратором юнацьких збірних – ред.), і вони запропонували мені цей проект. Я з радістю погодився. І ось зараз перебуваю у чудовому місті Івано-Франківськ!
- Якою є Ваша зона відповідальності у тренерському штабі?
- Тренерський колектив у нас підібрався дуже гарний, ми розуміємо одне одного з напівслова, усі з повагою ставляться одне до одного. Якщо хтось з тренерів щось хоче сказати, вислуховуємо, радимось, чудова атмосфера на зборах. Коли ми працюємо по станціях, у мене своє бачення, я даю свої вправи. Попередньо усе обговорюємо. Головний тренер Дмитро Шаламов довіряє нам, ми - йому. Під час вправи я можу підійти до хлопця, підказати щось, розповісти – як краще це робити, як ми це бачимо. Ось так.
- Чи можна порівнювати у баскетбольному плані наших дітей і американців?
- Дещо складно порівнювати. Вектор розвитку у них направлений по-іншому. У нас, нажаль, нема такого вибору спортсменів, такої кількості дітей, які займаються баскетболом. В Америці усе будується на чистому природньому відборі. У свій останній рік з дітьми там (в Америці – ред.) я працював на драфт-комбайні і у заключний день проводилася Джуніор НБА, Це табір для талановитих дітей з регіону біля Іллінойса. Іллінойс – Огайо. З цих штатів. І що я побачив – деякі хлопці вже виглядають, як мужики. У 14-15 років вони вже такі кремезні, фізично розвинуті, наші у цьому плані дещо відстають, як тільки ті почали кидати, я жахнувся. Але якщо брати фундаментально? З хлопцями на зборах дуже приємно працювати, усі прагнуть навчатися, прогресувати, перемагати.
- У цих хлопців, які працюють з Вами, є шанси піти шляхом Медведенка, Михайлюка…?
- Пару днів тому я спілкувався з одним зі своїх тренерів, і він мені сказав – Микола, ми з тебе сміялися, коли ти марив НБА! А вийшло як – я перший в історії, який не мав ігрової практики, а почав працювати в НБА, є ще Віталій Потапенко, але він грав до цього (у Клівленд Кавальєрс, Сіетл-Суперсонікс, Бостон Селтікс, Сакраменто Кінгз – ред.). Я ніколи нікому не скажу ні. Тут важливий і збіг обставин. Але ці діти насправді талановиті, є великі хлопці, є атлетичні хлопці, є технічні хлопці. У деяких з них вже непогано проявляються кидкові якості. Я думаю, найближчі два роки покажуть – як вони працюватимуть, вони вже трохи занурилися у професійну систему підготовки, усвідомлюють, що на них лежить тягар відповідальності. Я бачив в Україні багато талановитих хлопців, які могли б грати на високому рівні. У когось не вийшло, я думаю – у цих хлопців може вийти. Цей Проект U-14, який поступово підводить юних гравців до чемпіонату Європи, дуже цікавий. Усе залежатиме від того, як вони далі працюватимуть, як працюватимуть зі своїми тренерами, як запам’ятають інформацію, яку отримають тут, на зборах. Як ті хлопці, які можливо не потраплять до збірної, продовжать працювати і боротися за свої позиції далі.