Одним з чергових новачків Київ-Баскета нещодавно став Максим Луценко. Цей гравець свого часу виступав за столичні клуби БК Київ та Будівельник, а ось минулий сезон провів у Грузії та Одесі. Зокрема за БІПУ Луценко відіграв 21 матч (7.3 очка, 2.9 підбирань, 1.4 передачі в середньому за гру). Тепер усі його думки пов’язані з Київ-Баскетом.
– Можливо і були інші варіанти для продовження кар’єри, але зараз не бачу сенсу про них говорити. Вибір зроблено – я гравець Київ-Баскета. Я хотів повернутися до Києва, рік я не грав у столиці і тут з’явилася нагода знову попрацювати з Євгеном Мурзіним і я без вагань вирішив нею скористатися. Добре знайомий з цим фахівцем по роботі у Будівельнику.
- У чому бачиш переваги Мурзіна перед іншими тренерами?
– Для початку відзначу, що він очолює національну збірну. Це вже про щось свідчить – тренер головної команди України. Бути у нього на виду – це вже, як кажуть, дорогого коштує. Я вважаю його одним з кращих, якщо не найкращим тренером в Україні – це 100%.
- Торік ти зіграв у чемпіонатах Грузії та України, що корисного можеш відзначити?
– Так, розпочинав сезон у Грузії, майже два місяці виступав за БК Сухумі. Відіграв там практично перше коло. Потім надійшла пропозиція з Одеси і я її прийняв. У складі БІПИ я відіграв три кола регулярного чемпіонату і плей-оф. Вважаю, що часу дерма не гаяв. У Грузії отримав свій перший легіонерський досвід. Дуже цікаво було випробувати себе в іншому чемпіонаті. Там він трохи відрізняється від українського – більш швидкісний. А у нас більш на тактику тренери спираються. Хоча і у нас такі команди, як Дніпро чи Черкаські Мавпи, сповідують швидкісний баскетбол.
- Що в Одесі запам’яталося?
– Ми зуміли пробитися до Фіналу чотирьох Кубка, обігрували чинних чемпіонів Черкаських Мавп. А що найбільш неприємне – це протистояння з Хіміком. Жодного разу у сезоні БІПА їх не змогла обіграти.
- Тепер маєш нагоду обігрувати Хімік вже з Київ-Баскетом?
– Я сподіваюся, що так і буде. Київ-Баскет – клуб з амбіціями, переконаний, що завдання на сезон будуть максимальними і я радий, що став частиною цього колективу. Впевнений, що тренер підбере тих хлопців, які рухатимуться у цьому напрямку.
- Ти свого часу виступав у столиці за БК Київ та Будівельник. Чому варіант грати у Києві переважає інші?
– Я провів у Києві три сезоні – один у БК Київ і два – у Будівельнику. За цей час він став для мене другим домом, рідним містом. Завжди приємно повертатися до нього. Для мене честь грати тут.
- Є улюблені місця у столиці, окрім Палацу спорту і СК Меридіан?
– (сміється – ред.) Київ – древнє місто. Тут є багато мальовничих куточків – Дніпровські кручі, Пейзажна Алея, Андріївський… А ви на тусовочні місця натякаєте? Я людина сімейна. Син цього року піде у перший клас. Тому ми любимо на вихідних погуляти разом у парках, а у Києві їх чимало, з дитячими атракціонами, поїсти смачно разом у кафе любимо, не поспішаючи – у Києві теж у цьому плані розмаїття. Отже я сімейна людина і звик проводити час разом з родиною.
- Як сім’я сприйняла твоє рішення грати у Києві?
– Вони задоволені і щасливі. Звісно, я приймав рішення про перехід до Київ-Баскета не один, радився з дружиною Анастасією, син Кирило теж мріяв повернутися до Києва. То ж ми прийняли це рішення разом.
- Син стане першачком вже у Києві?
– Так, я радий цьому. Це теж вплинуло на моє рішення. Хотів якомога швидше визначитися з командою і без вагань зробив вибір на користь Київ-Баскета.
- Сина братимеш на матчі?
– Звісно! Дружина і син регулярно підтримують мене з трибун. Більше того зараз у мене відпустка, відтак маю трохи вільного часу, повісили вдома баскетбольний щит і кошик. Щодня тренуємося, граємо. Кирило вже вигукує, що він Леброн Джеймс! Дуже тішить, коли чуєш це від нього (посміхається – ред.). Ну, дай Боже! Усе може бути, нема нічого у житті нездійсненного. Але однозначно, буду його віддавати до баскетбольної секції, бачу, що ця гра йому прийшлася до душі, є ще футбол, але звісно, баскетбол гра №1 і у Києві визначимося зі школою і розвиватиму у нього його бажання грати.
- Можливо, і до баскетбольної Академії Київ-Баскета його віддаси?
– Можливо, а чому б і ні? Думаю, швидше за все так і буде. Варіант з Академією Київ-Баскета буде пріоритетним.
- Ти обмовився, що у відпустці граєш у баскетбол з сином, цього достатньо для підтримки форми?
– Я закінчив грати 31 березня, пройшло вже чотири місяці. Якщо нічого не робити а потім поїхати на збори – можна з глузду з’їхати. То ж, звісно, я тренуюся – тричі на тиждень відвідую тренажерний зал. З важкою вагою не працюю, але навантажую себе достатньо, щоб підтримувати форму. І маю ігрові тренування – 3-4 рази на тиждень бігаю з м’ячем. Я на даний момент перебуваю у Маріуполі, тут баскетболістів вистачає, місто баскетбольне – і збираються хлопці, хто з Суперліги, хто з Вищої. То ж є з ким і де побігати.
- З новими партнерами по Київ-Баскету грав раніше?
– Носков з Маріуполя, як і я, як і моя дружина. Ми з ним перетиналися, спілкувалися. Усіх інших я теж добре знаю, з ними ще не спілкувався конкретно на цю темо, бо усе відбулося буквально два дні тому. А з Носковим спілкувався, він теж дуже радий, що гратиме у Київ-Баскеті. Ми усі живемо у передчутті початку сезону, початку зборів, живемо новими сподіваннями.
- Сподіваєшся, що Київ-Баскет буде командою однодумців?
– Головне, щоб усі були об’єднані спільною метою і рухалися до неї. А я впевнений, що у Київ-Баскета будуть максимальні цілі попри статус дебютанта Суперліги. Іншого собі не уявляю.
