Новоспечена чемпіонка України з баскетболу 3х3 Христина Філевич стала єдиним гравцем збірної України, яка взяла участь у фінальній стадії змагань. У складі команди «Франківськ» вона виявилася сильнішою за інших і на правах найкориснішого гравця фіналу тепер може підсумувати особливий для себе сезон
- На чемпіонаті України 3х3 я представляю БК Франківськ. У внутрішніх змаганнях треба брати участь за першої ліпшої нагоди. Я добре усвідомлюю, що без успіху тут не буде медалей на міжнародній арені. Щоб зацікавити тренерів збірної, треба грати і вигравати.
- Рівень суперництва на чемпіонаті світу у Нанті і тут, у фіналі чемпіонату України, це дві великі різниці?
- Звичайно, але це теж досвід. Він потрібний, бо з цього складається потім арсенал твоїх можливостей на корті. Тим більше, у Європі грають по-іншому. І треба урізноманітнити ігри, щоб бути готовими до різних суперників.
- Сезон був у тебе особливим – бронза чемпіонату світу, золото європейських студентських ігор, ще й тут жирну позитивну крапку поставила.
- Так, і це дуже круто! Дякую дівчатам, які не менше за мене прагнули бути першими. Бачили, скільки народу зібралося, щоб подивитися ці ігри?
- Так, я навіть бачив капітана Шахтаря Даріо Срну, який двічі проходив повз корти з дітьми і уповільнював крок, щоб подивитися на вашу боротьбу.
- Це дуже позитивно. І це є зайвим свідченням того, що баскетбол 3х3 в Україні йде вперед, розвивається. Це дуже класно, що Федерація Баскетболу України організовує такі змагання, ми бачимо, що створюються і умови для молодшого покоління, щоб воно також нас наздоганяло, щоб у нас була достойна заміна. Ми ж розуміємо, що з кожним роком гравці усе молодіші і молодіші, і нам треба мати гарну, а головне вже готову заміну, яка конкуруватиме за місця у збірній і гідно представлятиме Україну на міжнародній арені.
- Ну, гравці молодіші і молодіші, але у вирішальних матчах розраховують, як кажуть, на стару гвардію. На Олімпійських Іграх теж будуть розраховувати не на юніорок, а на тих, хто має досвід, так?
- Звичайно, нам ті самі молоді гравці не дають розслаблятися, ми відчуваємо, що нам наступають на п’яти і ми усвідомлюємо, що мусимо розвиватися. Постійно грати, постійно жити у цьому світі 3х3, щоб нас десь не посунула молода кров. Але і їм не треба журитися, якщо що. Бо ж це не одні Олімпійські Ігри. За Токіо-2020 будуть наступні і наступні – усе, баскетбол3х3 олімпійський вид спорту. Завжди добре мати гарний кістяк, але добре, щоб і молодше покоління до нас тягнулося.
- З дівчатами по команді швидко налагодила взаємодію, чи у збірній України це простіше зробити?
- З цими дівчатами я була на зборах, я знаю їх, тому жодних ігрових проблем не відчула.
- Фінал чемпіонату України провели у торговельному центрі – це гарне місце для такого заходу?
- Звичайно, у Європі турніри 3х3 регулярно проводять у ТРЦ. Тоді гравцям не страшні ані дощ, ані злива з вітром, ані сонце пекуче. Дуже багато людей приходять підтримувати нас, дивитися ігри, зростає кількість симпатиків гри.
- І усе ж таки на чемпіонаті світу ви здобули бронзу, граючи просто неба. Яка різниця?
- Просто неба складніше. У нас і погода була несприятлива - сонце палить, парить нереально і дуже складно було зібратися фізично. Але усі учасники – в однакових умовах. Треба вміти грати скрізь. Скажімо, коли ми у Хорватії грали фінал студентського чемпіонату Європи, конденсат так дав на корт, що ми їздили, як на льодовій арені. Але ж ми виграли! Ми мусимо пристосовуватися до різних умов, щоб бути готовими до всього.
