Новачок "Черкаських Мавп" Олександр Кольченко готовий привести свою команду до півфіналу Суперліги, про це він днями повідав нам. Лідерські здібності 28-річного екс-гравця збірної України вражають. Щойно прийшовши у нову команду, він став одним із найрезультативніших гравців клубу. За чотири матчі у формі "Мавп" Кольченко здобув у середньому за гру 11.5 очок та віддавав 5 передач! Це при тому, що краща індивідуальна статистика за цими показниками у "Черкаських Мавпах" 12.3 очки та 4.3 передачі.
– Сашо, ти кілька місяців цього сезону був без команди. Знаємо, що підшуковував варіанти закордоном. Чому не вийшло?
– Не буду приховувати, що для мене на початку сезону пріоритетним було знайти команду закордоном, як і в минулому році. Я – максималіст, і мені хотілося зіграти в сильному чемпіонаті. Влітку була серія варіантів, але я очікував кращого, дещо пересидів без команди і згодом почав розглядати і варіанти з Україною. З "Мавпами" у мене та агента був хороший продуктивний діалог, на цей момент тут все влаштовує, думаю, в Україні це один з кращих варіантів. Тим більше, у мене тут є хороші знайомі, навіть можна сказати друзі, з якими я починав грати, зокрема, це Андрій Кальніченко, з яким у мене прекрасні стосунки. Є і Саша Сізов, з яким я виступав у Южному та перетиналися у збірній України. Пройшов час, але зараз, коли я виходжу на майданчик з цими гравцями, взаєморозуміння на дуже високому рівні, це теж відіграло свою роль.
– Багато хто скаже, що, в порівнянні з останніми кількома сезонами, рівень чемпіонату все ж виріс. У тебе інша думка?
– Я говорю про часи, які були дещо раніше. Сезон-два спостерігається хоч і не надто потужний, але позитивний процес прогресу. Приміром, у жовтні уявлення про цей чемпіонат у мене було іншим, перша частина сезону показала, що він дійсно цікавий, думаю, все найцікавіше ще попереду.
– Минулого сезону ти виступав у Литві. Здається, там була ситуація з фінансовими проблемами?
– Там був цілий ряд факторів, чемпіонат дійсно цікавий, але я банально не міг там зняти квартиру. Місто дуже маленьке (Кедайняй), у ньому лише 30 тисяч, знайти в такому місті квартиру в Литві просто нереально, мені знімали номер в готелі, сам розумієш, одруженому чоловіку жити в готелі не зовсім зручно. Банально, дружина та донька не могли приїхати до мене в гості. Я вдячний "Невежасу" за досвід, але, на жаль, комфортно себе почувати у литовському чемпіонаті мені не вдалося.
– Після доволі довгого відрізку без офіційних матчів ти видав доволі сильний стартовий відрізок у Черкасах.
– Можливо. Думаю, тут ситуація у моїй готовності. Я – професіонал і розумію, що в тебе нічого не може бути за твої колишні заслуги, треба виходити, доводити і грати. Попри те, що я певний час був без команди, я прекрасно підготувався до сезону. Мені потрібно було кілька матчів для того, аби відчути ігровий ритм, адже він відрізняється від тренувального, а далі все, як і раніше. Моя позиція в тому, що кожен має свій шанс на майданчику і кожен досвідчений гравець має доводити, що заслуговує свій час на рівні з молодим гравцем. Це нормальна конкуренція. На цій же позиції є 3-4 гравці, які горять бажанням грати. Я готувався до сезону ще з середині липня, так вийшло, що моя передсезонна підготовка так серйозно затягнулася, але в Черкаси я приїхав повністю готовим.
– Де підтримував форму?
– Южний. Це прекрасне місто для спортсмена. Тихо, спокійно, прекрасна база, кабінет фізіотерапії, ігрова зала. У резервному залі, де "Хімік" лише починав свій шлях, завжди відкриті двері для колишніх гравців клубу, я усім цим користався.
– В одному з чотирьох своїх стартових матчів за "Мавпи", проти "Волиньбаскета", ти у важкий момент сильно відіграв на позиції першого номера, віддав 10 передач і зняв усі питання про переможця. Для тебе не проблема грати розігруючого?
– Все це від Звездана Мітровіча. Коли я грав у дублі "Хіміка", він часто мені давав можливість грати на позиції першого номера. У мене більше навиків плеймейкера, ніж будь-кому здається. Вже після того, як піднявся у першу команду з 16-17 років я грав переважно другого номера, але зіграти розігруючого для мене не складе жодних труднощів. Я взагалі вважаю себе універсальним гравцем, можу зіграти від першого до третього номерів, а в захисті і навіть закрити позицію четвертого.
– Як тобі Черкаси?
– Чесно? Думав, буде гірше. Завдячуючи, Андрію Кальніченко швидко ознайомився з містом, я навіть у нього жив перші дні. Зараз відчуття дуже хороші, мені комфортно тут. Це компактне та затишне місто, хочу перевезти сюди свою родину.
– У цьому місті від тебе та клубу чекають результату. В ідеалі це боротьба за нагороди. Як відчуваєш, команді під силу пройти перше коло плей-оф?
– Я – максималіст, і хочу ставити найвищі цілі, думаю, як і мої партнери по команді. Так сталося, що у всіх українських клубах я боровся за призові місця. Це "Хімік", "Азовмаш", "Будівельник". Для того, аби на щось розраховувати у плей-оф, нам треба зробити усе можливе, аби бути у п’ятірці, за підсумками регулярки. Навряд чи ми зможемо дістатися четвертого місця, але п’ята позиція перед плей-оф теж виглядає непогано. Ми гратимемо проти того ж суперника, але не матимемо переваги свого майданчика. Це цілком реальна ціль і треба усе зробити задля цього у третьому колі. Для мене особисто важливо повернутися в Україну і довести, що я можу сильно виглядати у цьому чемпіонаті.
– Тобто, тобі все ще є, що доводити в Україні?
– Баскетбол на даний момент – це моя робота, яка приносить мені задоволення та годує мою сім’ю. Водночас, дійсно, мені є що доводити, думаю, якщо у спортсмена інше ставлення, то йому потрібно зав’язувати і займатися чимось іншим. Я повен упевненості та амбіцій у цьому чемпіонаті. Якщо ти не ставиш планку у індивідуальному розвитку та командному результаті, твоя ціна, як гравця, нищівно падає, ти нікому не потрібен. У нас молода команда, багато перспективних хлопців, у яких все ще попереду, але водночас перед нами стоять певні завдання, які потрібно виконувати. Я сам колись був молодим гравцем і довго був молодим, адже у професійний спорт я прийшов досить рано і мені знайомо, що відчуває черкаська молодь. Думаю, вони мають дякувати керівництву та Всевишньогу, що у них є такий шанс. Ми маємо об’єднатися навколо однієї мети – вийти в плей-оф з верхньої частини турнірної таблиці.
– А реально взагалі піднятися вище п’ятого місця?
– Я десь про п’яте і говорю, вище ми не піднімемося до плей-оф. Але нам бажано не грати проти перших трьох команд, з тим же "Кривбасом" можна і потрібно грати. Зараз нашим завданням є виграти усі домашні матчі і не припуститися неочікуваних осічок на виїзді, думаю, в такому разі ми виконаємо завдання на регулярний чемпіонат.
– Цієї суботи ви граєте проти "Будівельника" у київському Палаці Спорту, для всього вище сказаного та психологічного стану команди було б важливо зачепитися за цю гру.
– У нас не має бути тягаря відповідальності. Нехай вони переживають, що зараз можуть приїхати Черкаси і обіграти їх. Нам потрібно організовано зіграти у захисті та розумно, без помилок у нападі. В такому разі у нас буде високий шанс на перемогу. Тим більше, ми граємо після паузи у чемпіонаті, після неї часто бувають неочікувані результати, ми зробимо усе можливе для певної сенсації.
