Головний тренер чемпіонів ВЮБЛ (юнаки-2005) СДЮСШОР-5 (Дніпро) Євген Черепанов розповів про тих, хто допоміг його юним підопічним досягти мети. У фіналі СДЮСШОР-5 лише в овертаймі зумів дотиснути харківський МК ДЮСШ-7 Рекорд 74:71.
- Це, напевно, перший фінал за останній час, коли усі вісім команд учасниць, що пробилися у фінальний тур, однакові за складом, за міцністю, усі ігри були дуже цікаві. Ми зіграли три гри і усі три гри у нас у кінцівці усе вирішувалося. Фактично усі три гри ми були у ролі наздоганяючи. Виділю над цікаву гру з Черкаськими Мавпами. Тільки у кінцівці схилили шальки терезів на свій бік. Хлопці грали на характері, не здавалися. У таких іграх хто краще проявляє вольові якості, не впадає у відчай, йде до кінця, той і перемагає. Усі хлопці молодці – начебто діти, наймолодший вік, але характер проявили чоловічий. Це дуже радує. Кожна перемога була емоційною.
- Чи варто вже говорити про технічну перевагу, скажімо? Чи насамперед згуртованість команди позначилася на результаті.
- Скажу, що у техніці ми не поступалися точно, однозначно. Але ми поступалися у габаритах. Команди-суперниці більш високі, той самий Харків – там є два високих хлопця, важко було з ними боротися. За технікою не поступаємося, а те, що хлопці згуртувалися – це нам допомогло.
- Ви кажете, у вашій команді бракує високих хлопців, у Дніпрі проблематично знайти високих?
- Вік на вік не приходиться. Звичайно, шукаємо високих, стараємося шукати, але не завжди виходить. Сподіваємося, і наші хлопці будуть рости. Але на сьогодні, щоб вони вже були "бігменами", як, скажімо, ці два харківських хлопця під 185 см зросту, такого нема. Ті габаритні, високі, кремезні. Але нічого, будемо шукати далі, підсилюватися, самі рости.
- Ви виграли чемпіонат ВЮБЛ серед команд 2005р.н., це найнижча вікова група, тобто ви дебютанти змагань?
- Минулого року ми брали участь у чемпіонаті ВЮБЛ, грали з на рік старшими командами. Минулого року ми тільки-но зібралися у спортивний клас і одразу ж почали змагатися зі старшими. Отримували на горіхи від старших дуже серйозно, але цей факт, вважаю, тільки закалив колектив. І цього року ми також змагалися у двох чемпіонатах. І по 2004-му, і по 2005-му роках. Отже, кількість ігор, яку вони зіграли, далася взнаки у кінцівці матчу.
- Ваші хлопці вже безповоротно полюбили баскетбол?
- Усі діти хочуть перемагати, хочуть грати, але що найголовніше – у нас напрочуд згуртовані батьки! Протягом усього сезону вони дуже добре нас підтримували. І на фінальний тур поїхали усі. Навіть ті діти, які не потрапили до Топ-12 з різних причин. Але усі вони приїхали, батьки їхні були і створили нам неймовірну підтримку. В кінцівці саме це і витягнуло нас. Бо важко грати у ролі наздоганяючи. Завдяки цій підтримці ми змогли переломити хід гри і виграти. Тому у нас найкращі батьки, найкращі діти. Користуючись нагодою, хочу висловити слова подяки нашому найкращому директору найкращої баскетбольної школи. Це непросто наша спортивна школа виграла номінацію – директор Станіслав Каковкін нам скрізь допомагає. А Валерій Кондратьев цікавиться баскетболом, дуже сильно переживає, фанат з великої літери. Так сталося, ми усі цим живемо.
- Може вже когось з ваших хлопців взяли на замітку і вестимуть до дорослої команди, чи проявити себе і розкритися може кожен?
- У цьому віці може хтось сильніший завдяки своїм антропометричним даним, може хтось витягнувся раніше за інших. Шанс є в усіх, головне – добре тренуватися, мати бажання і мету. Важливо працювати, тобто тренуватися, а майбутнє є у кожної дитини.
- Завдання на літо команда отримала, чи ви поки не збираєтеся розпускати її на канікули?
- Сьогодні вночі ми повернемося додому, плануємо пару днів відпочити, а далі? Планували їхати на турнір до Залізного Порту, але чи вийде, чи ні – подивимося. Але обов’язково поїдемо на перші збори у червні, швидше за все це буде море, і потім місяць відпочинемо, діти з батьками проведуть час, кудись поїдуть, і далі у серпні будемо ґрунтовно готуватися.
- Захистити титул важче, ніж здобути.
- Так, і наступного року буде вже інший рівень команд, хтось підсилиться, підросте, знайдуться нові діти, кожний рік – усе спочатку.
- А може і ви підсилетеся.
- Так, у нас ще є хлопці, які не поїхали, які хочуть потрапити до складу. Вони теж будуть боротися за місце під сонцем.
