Гравець київської команди "СДЮСШОР-3 Багіра-Тейваз" Єва Адаменко здобула титул MVP Матчу Зірок "Усі сезони" на 7-му Фестивалі міні-баскетболу. Киянка розповідає про свої баскетбольні уподобання.
- У мене тренування відбуваються щодня і на кожному з них я прагну відкрити для себе щось нове. Тренуюся я у Києві у Ірини Петрівни Нагорної.
- Тренер розповідала, що спочатку ти не горіла бажанням грати у баскетбол, але поступово ця гра тебе захопила. Чому вона тобі подобається?
- Так, спочатку мене змушували ходити на тренування батьки, і мені не дуже хотілося цим займатися. Але коли у мене почало виходити, я сама захотіла. Думаю, у майбутньому це може бути моєю професією.
- Придивляєшся до того, як грають дорослі дівчата у баскетбол, звертала увагу на матчі жіночої збірної України?
- Звертала увагу, але мені більше довподоби чоловічі ігри, ніж жіночі.
- Чому так? У чоловіків логіки більше?
- На мою думку, вони більше викладаються на майданчику.
- А на фестивалі міні-баскетболу що тобі ще запам’яталося у Залізному Порту, крім того, що ти здобула титул MVP?
- Мені запам’яталося те, що я грала не зі своєю командою (у Матчі зірок "Усі сезони" - ред.). І я отримала нові емоції, бо ми не мали можливості до гри відпрацювати командний рух. Нам треба було разом розібратися, як гратимемо. Бо ми не дуже добре знали одна одну.
- І як тобі вдалося за цих обставин стати найкориснішим гравцем?
- У мене у п’ятірці грали такі гравці, вони добре захищалися, але нападали на кільце не дуже добре. Тому вони давали мені пас і я чи то проходила, чи коли мені було дуже складно, я віддавала пас, щоб вони теж намагалися щось зробити.
- Тренер повідомила, що відпочиватимете після фестивалю недовго. Куди їдете знову?
- 9 червня вирушаємо до Буковеля на тренувальні збори.
- Баскетбольне літо продовжується. Ти не шкодуєш, що однокласниці вже відпочивають на канікулах, а ти продовжиш працювати?
- Ні, я навпаки цьому радію. Що я можу отримати більше, ніж вони.
Ірина Нагорна, тренер Єви Адаменко:
- Єва займається у мене з першого класу, а зараз шостий закінчила. І про всяк випадок занотуйте – я знайшла її у пісочниці. Коли вона там з мамою гралася. Серйозно. Вона тоді ще була у дитячому садочку, я підійшла до мами, а мама її майстер спорту з ковзанярського спорту, була першим номером збірної України. Я підійшла до мами і кажу: послухай – це буде шикарний перший номер у баскетболі. Вона посміялася, мовляв – та що ви можете визначити зараз? І потім я вже підійшла до неї у першому класі, а мама у Єви спортивна, велика розумничка, більше мама рулить, ніж Єва. Вона її змушувала на початку, бо я бачу – талановита дитина. І мама, власне кажучи, довела справу до сьогоднішнього дня. Бо спочатку Єва казала – тільки футболом займатиметься, а зараз в
