Останній тур у цьому сезоні юнацької Євроліги київський Тейваз-2002 зіграв у Лієпаї, Латвія. Там 15-тирічні підопічні Дмитра Яценка зіграли п’ять ігор протягом трьох днів і посіли четверте місце (перемогли фінські "Пуху" 49:46 та "Наміка-Лахті" 42:32, російський "Калінінская" 45:41, поступилися господарям, "Лієпаї" 33:51 і російській "Орбіті" 52:62). Ігровий графік виявився напрочуд щільним, тренер пояснив його так:
- Жорсткий графік, але тривалість чвертей 8 хвилин. Як на мене – дуже зручно.
- І навіть якщо два матчі на день грали, хлопці не втомлювалися?
- У них кількість і якість залів дозволяє так складати розклад матчів, що ти один матч проводиш вранці, інший – ввечері. Тобто, якщо я граю першу гру о 12-й, то наступну гру – о-пів на восьму вечора, якщо першу гру – о 9-й ранку, наступну гру – о 15-й. Перерва між матчами десь 4-5 годин.
- Якщо хлопці виходили грати о 9-й ранку, вони вчасно прокидалися? Бо ж треба організм налаштувати на боротьбу у такий ранній час?
- Я не вважаю, що у цьому віці слід на це звертати багато уваги. Моє і їх завдання - просто виходити і грати. Так, ми після 26-годинного перебування у дорозі у четвер ввечері ми приїхали до Лієпая, повечеряли, полягали спати, а вже о 9-й наступного ранку вжє вийшли на гру, яку виграли у команди Фінляндії.
- Рахунок пам’ятаєте?
- Перевага була невеликою – у 3 чи 4 очки. Взагалі, тур був дуже рівний. Усі ігри – рівні – найкращі ігри для дітей. Не +20 чи -20, це не дуже гарні ігри для розвитку, для вирішення певних завдань. А на цьому турі в іграх різниця не перевищувала 10 очок. Ми посіли четверте місце, хоча така закрутка була – ми до останнього не знали, якими будемо – третіми чи четвертими. За різницею очок стали четвертими.
- Ви погоджуєтеся, що серед 15-тирічних хлопців результат – другорядний. Чи усе ж таки – погнад усе?
- Ні, ні в якому разі не "понад усе". Понад усе – це їхній індивідуальний розвиток. Це понад усе, а не результат на якихось змаганнях, і неважливо – чи це Євроліга, чи ВЮБЛ, чи чемпіонат міста. Якщо я, як тренер штучно робитиму цей результат, усілякими хитрощами, зонним захистом, розраховуючи на те, що мені у тому віці не маючи стабільного триочкового кидка не заб’ють. Хоча у цьому віці (15 років – ред.) вже повинні забивати. Те, що ми бачимо різницю в Європі між нами, та Європою, ми дуже відстаємо. Ми дуже пізно починаємо в усе це грати, встановлюємо правила – не можна грати пікенроли, зонний захист. Я не вважаю, що вони нам допомагають. Бо ми приїздимо туди і бачимо, на якому ми рівні перебуваємо. А це ж діти грають.
- Тобто наші не зовсім успішні виступи на чемпіонатах Європи серед кадетських збірних звідси починаються?
- Починаються з того, що дуже пізно ми починаємо розуміти – чим само треба з дітьми займатися, тобто яку саме техніку ставити, що вони повинні вміти, ми довгий час вважаємо, що достатньо просто навчити водити м’яча і потім вже чекати на результат. І потім вже ми бачимо різницю – як наші діти водять м’яч, і як діти з інших країн. Ми возили на ці ігри дітей 10-тирічного віку, вони вже програвали по - 50-60 очок дітям з сусідніх країн – Латвія, Литва, Естонія. Дуже відстаємо в розвитку техніки.
- А у чемпіонаті ВЮБЛ техніку не розвинеш?
- Розумієте, нам дуже пощастило, бо президент клубу – наш меценат і дала можливість усе це побачити. Ми приїзджаємо туди і нам важко. Ми на рівних граємо з командами з Росії, з Білорусі, але нам дуже важко грати з прибалтійськими. Ми не встигаємо грати на швидкості. Ми варимося у нашій країни і вважаємо, що ми граємо у дуже швидкий баскетбол. А потім, коли ми приїзджаємо туди, ми просто не розуміємо – а що відбувається? Ми не встигаємо за їхніми гравцями. Вони дуже швидко переміщуються самі, вони дуже швидко переміщують м’яч. Це вже у 10-11 років. А ми в Україні вважаємо, що ми швидко граємо. І цей турнір – Євроліга, вона дає нам можливість побачити цю різницю.
- В українському баскетболі є "Проект U-15". Куратор юнацьких збірних і головний тренер кадетської збірної України U-16 Андрій Подковиров зформував збірну U-15. Можливо тепер більше представників вашої команди, яка має досвід виступів у юнацькій Євролізі, потраплять йому на олівець?
- Два хлопці вже були на перших зборах, їх переглядав Андрій Подковиров. Це Андрій Січний, представник Тейвазу і Микита Шумейко, він за нас грає, але представляє СДЮСШОР-16 Лесі Полуяхтової. Але остаточний склад збірної формує її головний тренер.
- У перспективі можете розширювати представництво команди у збірній?
- Якщо це ставити за основну ціль, можна. Хай хлопці самі заробляють собі ім’я, своїм розвитком. Я тільки допомагаю їм. Якщо він буде індивідуально сильним і підходитиме тренеру, я не думаю, що той скаже" "Ні. Мене цей хлопець не цікавить". Усе залежить від нашої тренерської праці – зможу я його підготувати, зробити з нього гравця рівня збірної, він буде там. Не зможу – не буде.
