Голова тренерської комісії ФБУ Дмитро Базелевський відвідав семінар у Будапешті, що його було проведено за програмою ФІБА-Європа «Get together». Подія на думку пана Дмитра виявилася не суто тренерською, так би мовити її цільова аудиторія – це і працівники федерацій, і клубів. Обговорювалися питання щодо розвитку гравців, проблемних моментів дитячого баскетболу, що зветься у Європі «Пасарель». Це вік гравців з 12 до 14 років.
- Не знаю, як сприйняли б програму заходу наші тренери – бо питання психології і фізичної роботи не надто сильно їх цікавлять. Ну, фізична робота ще так сяк, а психологічна вважається нудною. Звісно, було (у Будапешті - ред.) трохи роботи на майданчику. Але що мені було цікаво – це зміна напрямків роботи з дітьми 12-14 років у фізичній культурі і цікаві моменти психології цього віку – як діти сприймають баскетбол, як з ними працювати, як їх зацікавлювати тощо. Нема якогось одного шляху вирішення, однієї поради. Тут люди пропонували свої варіанти – як вони розвиваються, як тренуються, і треба було сприймати це, оцінювати і аналізувати.
- Був обмін думок щодо цих тем?
- Були лектори, які читали свої лекції щодо фізіології, фізичній підготовці для дітей 12-14 років, психології, стосункам тренера і дітей і була технічна підготовка. Наприклад, у технічній підготовці ми усі звикли, що дуже важливо розвивати у дітей фундаментальні навички, основи баскетболу. Але на цьому заході звертали увагу, що і тренер повинен мати фундаментальні навички. Ми маємо усвідомлювати, що кожний тренер повинен знати, що він має знати. Вибачте за тавтологію. Ми вимагаємо, щоб гравці мали якісь навички, щоб вони тренувалися, до чогось прагнули, щоб у них багаж якийсь був. Не знаю, як це можна вимагати від федерації, клубу, але тренер має розуміти – він повинен мати певні основи, вони мають бути достатньо серйозними для того, щоб мати моральне право готувати цим основам дітей. Були звісно і вправи – щодо підбирань, тактичної підготовки. У віці 12-14 років тактична підготовка вже є командною. І щодо психології була загальна лекція. Також розглядали ще одне цікаве питання. Ось у нас в Україні є відомі, заслужені тренери, про яких поступово забувають. Так, треба прагнути чогось нового, вивчати нове, розвивати нове. Але на семінарі наголошувалося, що навпаки старе потрібно адаптувати до нового, не забувати того, що було, зберігати свою історію здобутків, свій досвід і звісно розвивати її. І що стосується фізичної підготовки – теж велика лекція була, з усіх цих тем я поділюся своїми думками у відео нарізках цього заходу, але запам’ятав ще це – чому ми звикли до того, що діти акселерати, вони розвинулися раніше і з якоїсь причини усі наздоганяють їх у розвитку, але потім їх випереджають. Юнак був сильнішим, дорослішим, і технічно, і фізично. Але так сталося, що наприкінці школи усі його наздоганяли і випереджали. Чому? Ось таке цікаве запитання ставилося. На відео я спробую пояснити, як там думають, чого так трапляється, чи можна це змінити?
- Отже, Ви отримали достатньо нової інформації, якою хочете поділится?
- Думаю, це буде цікаво. На відео я розповім про усе більш детально, але наприкінці зазначу – якщо не мати бажання відвідати будь-який семінар, про щось дізнатися, можна звісно сказати – що це за тренерський семінар, більша частина якого проходить в аудиторії – нудно, нецікаво, де вправи? Я вважаю, що не тільки цей семінар цікавий, цікаво буде те, про що я розповім на відео. Треба просто кожному тренеру у будь-якій зустрічі шукати щось своє, цікаве.
