У другу неділю травня цивілізований світ відзначає День Матері. Баскетбол не стає перепоною для чарівних українських дівчат у їхньому головному покликанні. Діти народжуються, а кар’єра не зупиняється. В цей день ми згадаємо кілька таких прикладів. Титульне фото ми свідомо обрали нейтральне. Інна Кочубей не є однією з героїнь цієї публікації, вона на сьогодні завершила кар’єру гравця і зараз асистує Володимиру Холопову у національній збірній і Авангарді. А йтиметься про тих мам, що виходили на паркет у сезоні 2016/17 рр. і мають кількох дітей. Хоча? На світлині Кочубей є разом зі своєю чарівною донечкою. Відтак, вона теж героїня цього матеріалу. Припустимо, Інна уособлює зібраний образ для цільової аудиторії, ідеальний композиційно – мати, дитя і баскетбольний м’яч. А тепер, як кажуть, увага на екран! Три баскетбольні історії до Дня Матері.
Ольга Краснікова, чемпіонка України-2017,гравець БК ТІМ СКУФ. Виховує трьох дітей – 9-тирічну Настю, 5-тирічного Матвія, 4-річного Михайла.
- Коли жінка сильно чогось бажає, або ж їй сильно чогось припече, у неї все виходить. Я ще й треную дітей. У ДЮСШ-18. Коли гарний колектив скрізь, коли любиш свою роботу, любиш баскетбол і своїх дітей – на усе вистачає часу. Буває фізично важко, не приховуватиму. Але приходиш, розумієш що треба це і це зробити. Коли вдається – дуже добре. Якщо не вдається – допомогли, підтримали, і побігла далі. Отже, все гаразд.
- Старша донька не допомагає виховувати молодших?
- Ні, це взагалі не обговорюється. У неї має бути дитинство. Ми займаємося своїми справами, вона своїми. Інколи буває, треба вибігти в магазин, скажімо. Ну, тоді Настя може з ними посидіти. Молодші в садочок ходять, дочка – у школу. Вона у неї з подовженим графіком до 4-го класу. Пообіді молодші йдуть на дзюдо, і ми вже ввечері зустрічаємося всі вдома. Вони після своїх тренувань, я після своїх.
- Діти часом не просять – мама, куди ти йдеш, побудь із нами?
- Ні. Це не обговорюється. Вони пішли у свою школу, а я на работу чи тренування. Вони ж знають, мама повернеться буде свято, щось смачненького їм принесу, поїдемо у вільний день кудись разом, погуляємо.
Ірина Цекова, володарка Кубка України-2017, срібна призерка чемпіонату України-2017, гравець БК Авангард. Виховує двох дітей – Дашу 11 років і шестирічну Марію.
- Коли по-справжньому хочеш і прагнеш чогось, усе вдається. А виховувати дітей – це найпрекрасніше з усіх занять. Усім непросто. Усі проходять через якісь складнощі у житті. І на заводі важко працювати, ще й дітей виховувати. Допомагає чоловік, допомагають, хто може. Так і справляємося.
- Діти живуть у Бердянську?
- Ми живемо у Бердянську. На матчі приїздила до Києва. Основна робота – у Бердянську.
- Діти не просять залишитися, коли їдете на матчі?
- Вони звикли, кажуть – що, знову? Мам, ти знову поїхала? Діти часто переймаються, що батьки кудись їдуть, але мої вже звикли, нормально сприймають. У мене вже й старша донька їздить на змагання. Сама 2006-го року народження, але за старших дівчат грає і цього року повноцінно змагалася у чемпіонаті ВЮБЛ і здобула бронзу у складі ДЮСШ Бердянськ. Їй теж подобається баскетбол, подобається ця гра, хоче тренуватися далі. Я не проти, щоб вона пішла моїм шляхом у баскетболі
- А молодша чим займається?
- Художньою гімнастикою. Головне, щоб дитині подобалося те, чим вона займається. Тоді буде і успіх, і медалі.
- Долучаєте їх до спорту.
- Ми самі спортивна сім’я. Старша взагалі народилася, образно кажучи, на майданчику, була зі мною завжди. До кочового життя звикли з дитинства. Для них це не нове. Як циганчата. Я буду тільки за, якщо вони продовжать займатися спортом. Це і задоволення, і розвиток, і дисципліна. Ми усе це розуміємо. Нехай займаються, чим завгодно, головне, щоб подобалося.
Олена Тетерук – срібна призерка чемпіонату України-2016 і фіналістка Кубка України-2016, учасниця фіналу чотирьох Жіночої Суперліги-2017 та Кубка України-2017 у складі київського Динамо. Виховує двох дітей – Вікторію 5, 5 років, яка цього року йде у перший клас, і Алісу 3,5 роки.
- Я займаюся спортом з восьми років і у мене є спортивна закалка. За будь-яку справу, за яку беруся, намагаюся доводити її до кінця з максимальним результатом. Тому для мене прохання Динамо допомогти їм з виступами у Суперлізі, робота у Департаменті змагань ФБУ і паралельно виховувати своїх дітей – це непросто, але цікаво і я з цим впоралася. Діти були нагодовані, ігри були зіграні!
- Старша донька вже бачила, як мама грає?
- Вони обидві бачили. При цьому відчуваю, що молодшій більш цікавий баскетбол, ніж старшій. Старша – більш творча натура, їй подобається співати, танцювати. А у молодшої є задатки спортсмена.
- Ви кажете, діти нагодовані. Хто допомагав?
- Чоловік мені допомагає, і є няня. Якщо мені не вдається усе встигати, вона приходить на допомогу. Бабуся з дідусем живуть далеко. І няня, як паличка-рятівничка.
Вітаємо усіх мам-баскетболісток зі святом!
p.s. На світлинах у цій публікації засвітилася ще одна багатодітна мама - чемпіонка України цього року у складі ТІМ СКУФА, MVP Жіночої Суперліги-2017 Олена Гулямова. Нажаль, нам не вдалося з нею зв'язатися під час підготовки цієї публікації, втім і її точка зору по темі у стислому вигляді є. З уривку інтерв'ю Олени телеканалу Київ одразу після здобуття чемпіонства: У нашій сім'ї шестеро дітей, усім по черзі щось потрібно і вони дають зрозуміти - поза спортом теж є життя. Ти нервуєш, переймаєшся, часом не спиш вночі, тому і гра неідеальна, але Слава Богу, усе гаразд!
В І Т А Є М О і ПИШАЄМОСЯ ВАМИ !!!
