Купити квиток за 55 сек Купити квиток за 55 сек
Всі категорії новин
Новини
Андрій Подковиров: збірна України – не місце для навчання

Андрій Подковиров: збірна України – не місце для навчання

Головний тренер кадетської збірної України U-16, куратор юнацьких збірних ФБУ Андрій Подковиров підбив підсумки виступів своїх підопічних на представницькому міжнародному турнірі у Туреччині. Там українці зіграли сім матчів і лише в одному змогли перемогти – здолали на рік молодших турків. Перший млинець збірної  Подковирова виявився гливким? Такий підсумок не дуже втішає, але що вважати результатом – сьогоднішню звитягу чи підготовку резерву до національної збірної?

- Головне завдання було зіграти в офіційному турнірі ФІБА. Подивитись на кращі європейські команди та переглянути, чи можемо ми з ними конкурувати на рівних. Це так званий неофіційний чемпіонат світу серед юнаків 16 років. Нам треба грати проти кращих команд,набувати досвід, який допоможе виконати завдання виходу до групи А. Те, що перший млинець виявився гливким, я з цим не згодний. Ми ще не збірна U-16, яка влітку має поборотися на чемпіонаті Європи за путівку до Дивізіону А. А зараз ми відібрали на початковому етапі кандидатів до збірної і ми їх переглядаємо. У нас у розширеній заявці є гравці, які вчаться в Італії, в Америці, у Канаді. Є гравці, які виступають в Україні. Наше завдання – до підготовчого літнього періоду шляхом навчально-тренувальних  зборів, товариських матчів, турнірів переглянути усіх гравців і сформувати вже збірну, яка вирушить на чемпіонат Європи. З такою метою ми поїхали на турнір до Туреччини – подивитися, у якому ми стані, перевірити гравців, які на даний момент є в Україні. Турнір виявився дуже представницьким, зібралися команди і з дивізіону А, і з дивізіону В. Перші дві гри ми зіграли з командами Литви (40:88 – ред.) і Туреччини (56:117 – ред.) які є лідерами дивізіону А, регулярно посідають там призові місця та постійно беруть участь у чемпіонатах світу та Європи. Команди Болгарії (68:74 – ред.) та Грузії (71:76 – ред.) це команди з Дивізіону В і як і збірна України прагнуть повернутись до Дивізіону А. Тому, якщо брати в цілому, то для нашої збірної, точніше для кандидатів у збірну цей турнір дуже корисний. Ми зіграли з дуже гарними командами і подивилися – на що здатні на даному етапі.  Наші суперники перевершували наших гравців по всім параметрам.У нас  проблеми як у технічній підготовці, пробіли у тактиці, в основних базових елементах захисту і нападу. І що особливо кинулося у вічі – антропометричні дані і фізична підготовка. На усіх позиціях, починаючи з 1-го номера і до 5-го наші суперники як мінімум на голову вищі за наших хлопців. І швидші, і витриваліші. Думаю, наші хлопці вперше у своєму житті зіштовхнулися з такою грою, де постійний тиск на м’яч, гравець, який діє проти тебе, вищий, технічніший, здоровіший, більш навчений і для наших хлопців перші дві гри виявилися холодним душем. З іншими суперниками, з Болгарією, з Грузією, з тією самою Аргентиною (53:69 – ред.), Латвією ми вже грали без значних провалів. Ігри з Болгарією і Грузією ми повинні були вигравати, але відсутність досвіду участі у міжнародних турнірах в кінцівці далася взнаки.

- Пане Андріє, коло проблем Ви окреслили, чого бракує кандидатам до збірної. Що потрібно для їхнього вирішення?
- Після закінчення турніру ми розмовляли з кожним гравцем і ми визначили ті негативні моменти, які є у кожного гравця, розповіли їм індивідуальний план, над чим кожному треба працювати, що підтягнути, що посилити. Час ще є. До початку чемпіонату Європи півроку. Зараз вони роз’їхалися по своїх клубах, гратимуть у чемпіонаті України у ВЮБЛ серед команд 2001 р.н., і завдання у них одне – протягом цього часу вони мають більш серйозно поставитися до тренувального процесу у клубах. Вони мають виправити ті недоліки, про які ми говорили на зборах, і що випливли назовні на турнірі у Коньї. Вони мають працювати над їх усуненням з потрійною силою і увагою. Ми їм сказали, що тренерський склад буде постійно присутнім на усіх змаганнях, і дивитися не просто на те, як вони будуть грати –  виграли чи поступилися, а будемо дивитися, як вони у кожному ігровому епізоді себе поводять, у захисті та нападі. Таким чином ми будемо дивитися, як вони працюють на тренуваннях у себе в клубах. Те ж саме поговоримо з усіма тренерами, які делегують своїх гравців до збірної, щоб вони теж приділили підвищену увагу на тренуваннях цим моментам, які будуть необхідні цим гравцям на чемпіонаті Європи. Бо гравці, які залучаються до збірної... у збірній фізично нема часу їх навчати, навчати гравців мають у клубах, а у збірній ми маємо створити боєздатний колектив, з яким більше працюватимемо над тактикою. Якщо гравець приїздить, фізично, технічно непідготовленим, дуже складно за короткий період підготовки зробити гарну збірну, яка б досягла результату.

- Гравці, які боролися, але поступилися у шести матчах з семи, не відчувають себе приреченими?
- Ні в якому разі. Вони зіграли свій перший в житті міжнародний турнір такого рівня. Набули величезний досвід і мотивацію тренуватись краще. Якщо просто поглянути на цифри – ми поступилися Литві 48 очок – ой, як погано, як все погано! Але якщо подивитися на цю гру більш прискіпливо, ми перші три хвилини програли 3:13, так оці 10-12 очок зберігалися наступні 25 хвилин. Тобто на початку ми відстали на -10, і так цю дистанцію вони не збільшували. Тобто можна сказати йшла рівна боротьба 25 хвилин. А потім у третій чверті наступав провал. Бо виявлялося, що гравець не витримує такого темпу, не витримує 40 хвилин такої гри. Вони просто втомилися, стали. А ті у такому ж темпі продовжували грати. І з середини третьої чверті пішов провал і потім вже відновити команду було важко. Те ж саме відбувалося з Туреччиною – третя, четверта чверті – там далі вже ніякої боротьби не було. Просто гравці не готові 40 хвилин повністю, в тому самому режимі віддаватися як у захисті, так і у нападі. А от вже проти команд Болгарії  (ми поступилися їм 6 очок),та Грузії ( 5 очок в овертаймі) грали на рівних усі 40-45 хвилин і могли виграти. Адже дуже низький процент влучань з під кошика та втрати мяча не дозволили це зробити. Забракло досвіду у кінцівках.

- Тоді треба більш ретельно тренувати кидки.
- Не тільки кидки. Для того, щоб кинути, треба відкритися. Гравець має підготувати собі кидок, створити ситуацію для кидка, коли він володіє м’ячем і так само він має відкритися, навівши свого захисника на іншого гравця, увірватися у вільну зону, коли це можливо, зіграти правильно комбінації – ось ці вміння важливі. У цьому поки що проблеми.

- Головний тренер чоловічої збірної України Євген Мурзін уважно слідкував за виступом команди у Коньї і зазначив, що у збірній є проблема 1-го номера. Невже в усій Україні складно знайти першого чи перших номерів? Є час знайти до літа, так?
- Ви ставите питання таким чином – знайти. Начебто ці гравці десь є, і їх просто треба пошукати, поїхати по селах, по містечках.

- Серед учасників чемпіонату ВЮБЛ їх нема?
- Серед тих гравців, які поїхали зараз на турнір до Туреччини, були найкращі українські вихованці, які минулого року посіли 1-2-3 місця у Чемпіонаті України. Вони поїхали. Де ми можемо знайти кращих гравців? Їх просто нема. Їх треба готувати. Це проблема вже не одного року, якщо вже у національній збірній нема перших номерів, і не один рік, а вже багато-багато років. Чому так відбувається? Це питання. Неможна зараз за півроку взяти і десь знайти цих дітей. Ми серед усіх команд передивилися усіх гравців, які грають на позиціях першого номера. І у цьому турнірі ми м’яча не можемо перевести на іншу половину майданчика.  Ті, хто грають проти нас у захисті, вони швидші, вищі,міцніші.

- Значить треба сформулювати побажання дитячим тренерам від Андрія Подковирова, щоб вони виховували перших номерів (до речі, сам Андрій Подковиров грав саме на позиції першого номера за часів золотої ери київського "Будівельника" - ред.).

- У нас, скажімо, по цьому турніру лінія "великих" - 5 і 4 номерів, їй можна поставити з натяжкою четвірочку. Може 3+. Вони в усякому разі боряться, не так помітно поступаються своїм суперникам, я маю на увазі в антропометричних даних. А у тактиці,техніці, фізичних кондиціях-це, звичайно ж, дуже велике відставання. А перші номери – це копітка робота тренера. Бо тренер не має гнатися тільки за зростом – мовляв, це високий хлопчик, ми його беремо у баскетбол. А перші номери – це гравці, які мають бути тренером на майданчику. Це гравець – диригент оркестру, найрозумніший на майданчику  гравець, який спочатку має організувати гру усієї команди, а потім вже брати на себе відповідальність і ініціативу, і коли треба, завершувати атаку.Таких гравців на даний момент у цьому віці нема. Ми ще переглядатимемо гравців, які грають за кордоном. Але це вже буде влітку, зараз вони вчаться. Треба їх готувати. Ми будемо говорити з тренерами, давати свої рекомендації – з чим ми зіштовхнулися, що ми побачили, і думаю, спільними зусиллями усе ж таки робитимемо так, щоб у кожному віці у нас з’явилися такі гравці. От серед гравців 2002-го року народження  я вважаю, Саша Ковляр може вирости у непоганого першого номера, але він поки на рік молодший і поки не може бути лідером у команді 2001-го року.  Задатки у нього є і, думаю ,у команді 2002-го року він буде більш підготовленим. Бо він пройде увесь цикл з 2001-м роком і коли збереться 2002-й рік, він буде більш досвіченим серед своїх партнерів.

- Він єдиний, кого Ви відзначили на цьому турнірі?
-  Я нікого не хочу відзначати. Я сказав про його потенціал.Відзначати треба,коли ми разом ,щось виграємо. Ми зачепили проблему перших номерів, а він має здібності і може вирости у гарного першого номера. Талановиті хлопці є на кожній позиції, і ті хто зрозуміє, що треба більше та по іншому тренуватись і відноситись до себе, усі мають шанс вирости в гравців національной збірної. Ми зіграли на тому рівні, на якому ми перебуваємо зараз, ми переглянули гравців, як вони захищаються, як вони нападають, як розуміють тактичні взаємодії. Бажаю всім їм добре попрацювати над помилками і влітку разом вибороти путівку до Дивізіону А.