Головний тренер чоловічої збірної України U-16 Андрій Подковиров підбив підсумки серії товариських матчів у Латвії у межах "Проекту U-15". Дві кадетські збірні, U-16 та U-15, провели по чотири гри кожна з латвійськими клубами. Більш дорослі хлопці три гри виграли, в одній поступилися, а у молодших маємо парітет – дві перемоги, дві поразки.
- Ми поїхали двома складами - хлопцями 2001 і 2002 років народження, це окремі команди. Мета була єдиною – переглянути тих хлопців, яких ми викликали на перегляд і провели з ними збори, подивитися на них в умовах ігрового режиму. Поїздка була дуже насиченою і корисною. Вона допомогла нам виявити сильні і слабкі місця кожного гравця – хто краще готовий на даний момент, хто має потенціал розкритися у перспективі, хто не готовий. Отримали чимало інформації. Розпорядок дня був жорстким. Вранці тренування однієї команди, потім іншої, ввечері одна гра, потім інша. І так чотири дні без перепочинку, плюс дорога. І хлопці, маю сказати, усе витримали і провели ці їгри дуже добре. Кожна гра була напруженою, проходила у високому темпі. Те, що вони пограли з латвійськими командами у такому режимі – це багато дало і хлопцям. Ігри, що вони проводять в України у ВЮБЛ, і ігри латвійської серії – різняться. Сподіваюся, що хлопці усвідомили, що треба більш серйозно ставитися і до тренувань, і до ігор. На 100% віддаватися грі у захисті, у нападі. Щойно швидкості зросли, одразу ж проявилися проблеми у техніці, у тактиці. Збільшилася кількість втрат, помилок. Думаю, ці ігри сприятимуть більш серйозному і професійному ставленню хлопців до тренувань і тепер вони матимуть мету потрапити на Чемпіонат Європи. Для хлопців з U-15 першість Старого Світу буде через літо, вони усі туди прагнутимуть потрапити. Щодо бажання у мене питань не виникало. Усі хотіли себе проявити, довести, показати. Так само і хлопці 2001-го року народження.
- Чи задоволені ви результатами матчів?
- Обидві наші команди грали з суперниками, на рік старшими, а то й на два. То ж ставили за мету не виграти у будь-який спосіб, бо грали з клубами, а у нас збірна. Тому ми хотіли, щоб з нами зіграли хлопці фізично міцніші. У хлопців 2002-го р.н. різниця у фізичних кондиціях, в антропометричних даних кидається у вічі. Доводилося докладати значних зусиль, щоб грати на рівні і вигравати.
- Чи можна стверджувати, що у латишів рівень майстерності вищий? Чи на цьому рівні українці їх випереджають?
- У якихось компонентах може і вищий. Але чому? Я ж кажу -рік різниці. Це по-перше. Та й завжди було так – культура пасу у прибалтійських команд завжди була їхнім "коником".
- Ви встигали охоплювати тренування обох збірних, чи довіряли певний обсяг роботи асистентам?
- Проводив сам. Режим був такий: о 8-й ранку підйом, о 9-й перше тренування, з 11-ї до 13-ї друге тренування, о 14-й обід. О 17-й годині перша гра, о 19-й друга. О 21-й вечеря – такий режим нон-стоп. Для них він був незвичним. Хлопці у ньому не викли ані тренуватися ані грати Але я думаю, цей досвід буде для ни корисним.
- Якщо по прізвищах зупинятися. Скажімо, серед 15-тирічних у двох останніх зустрічах Олександр Ковляр ставав найрезультативнішим гравцем.
- Напевно, зарано ще когось виділяти, але якщо вже річ зайшла про Ковляра, він на позиції першого номера виглядає добре як для свого віку. Я не хочу сказати, що це вже сформований гравець, але задатки у нього є. Він має непоганий дриблінг кидок, хоча у такому віці він ще не стабільний. Хлопець читає гру, намагається діяти у захисті попри те, що він щупленький. І так по кожному можна сказати – і позитивне і те, що треба покращувати. Але я б не хотів когось виділяти. Вони зараз усі пройшли збори і серію матчів. Тепер ми переглянемо інших 18 гравців.
- Цього ж віку, 2002 року народження?
- Так, щоб ми сформували вже команду з 16 гравців ближче до літа. Плануємо переглянути хлопців у січні на зборах у Пущі Водиці.
- Турнір у Туреччині (28 січня – 4 лютого 2017 року- ред.) також є у Ваших планах?
- Так, він буде для гравців 2001-го р.н., які вже влітку виступатимуть на Чемпіонаті Європи. Ось туди вже треба їхати відібраним складом. Ми переглянули ряд гравців. Думаю, що дехто з хлопців не потрапить до складу 12-ти. Декого серед тих, хто був на зборах, ми хотіли б переглянути. Вони не поїхали з нами, бо хтось мав проблеми візами, хтось захворів. Тому у нас будуть бори перед поїздкою, ми їх переглянемо і оберемо на той момент сильніших. І вже після турніру будемо визначатися з кістяком команди на Чемпіонат Європи. Але багато гравців 2001 р.н. , це 7-8 хлопців, ми ї не можемо зараз задіяти, бо вони грають і вчаться за кордоном: в Італії, в Америці, у Канаді. Тому влітку перед чемпіонатом ми їх обов’язково викличемо, ми слідкуємо за їхніми іграми, але це не зовсім те, що мені потрібно, треба буде їх переглядати на зборах, безпосередньо перед чемпіонатом на турнірах вже визначимся, хто на той момент буде сильнішим.
- Попереду новорічно-різдв’яні свята, для дітей особливі, це час побути вдома, рослабитися. Щоб ви побажали своїм підопічним – відволіктися від баскетболу?
- Свята є свята. Вони потрібні людям будь-якого віку, будь-якої професії, у будь-якій країні. Я побажаю їм добре провести їх, побути вдома з батьками, з друзями, це з одного боку. А з іншого –побажати їм: якщо вони хочуть зв’язати свою долю з баскетболом, і вони бачать самі, що вони можуть чогось досягнути, вони мають краще тренуватися, щоб бути фізично міцнішим, дотримуватися режиму дня, харчування. І взяти участь у Чемпіонаті Європи, виграти медалі, підвищитися у дивізіон А, і стати професійними гравцями.
- На цьому можна було б поставити крапку, але даруйте за запитання, вони знають, як професійно грав їхній головний тренер Андрій Подковиров, Олександр Волков, Євген Мурзін у легендарному Будівельнику? Бо ж відео в youtube є.
- Це ви у них запитайте. Думаю, що ні.
- Може їм це не потрібно?
- Думаю, що потрібно. Будь-яке покоління треба виховувати на прикладах. А приклади – це старше покоління. В усі часи так було і є. Але вони більше знають про Джордана чи Леброна Джеймса. І це не їхня помилка, це вплив ЗМІ. Багато гравців у нас є нерозкрученими, і дізнатися, як грали минулі покоління того самого Будівельника чи збірної України, непросто. Якщо не знати історію, не буде і майбутнього. Але зараз є інтернет, можна і поцікавитися – бо і у нас є славна історія і постаті, що вигравали Олімпійські Ігри, чемпіонати світу та Європи. Погоджуюся, молоде покоління треба виховувати на своїх прикладах і продемонструвати, що українські гравці не гірші, тоді молоді розумітимуть – ми можемо бути такими самими.
