Рік, що минає, став для одеського ІнтерХім-СДЮСШОР чемпіонським. У 2016-му підопічні Ірини Щипакіної здобули титул чемпіонок України, стали володарками національного Кубка, ще й у Балтійській лізі виступили у Фіналі чотирьох. Ірина Щипакіна аналізує виступи своєї команди, ділиться своїм баченням розвитку жіночого баскетболу і висловлює впевненість у перспективах національної збірної на ЄвроБаскеті.
- Ми грали у непростих умовах. У нас була і Балтійська ліга, і не завжди дівчата встигали відновлюватися для матчів. Тому характер команди, згуртованість, мене вразили. То була насправді чемпіонська команда. Нам трохи не вистачило у Балтійській Лізі, але я гадаю, той результат, який ми показали в Україні, був гідним. І ми порадували усіх одеситів, вболівальників наших. Це у першу чергу. Це була подія для нашої команди.
- Склад у жіночій команді складніше зберегти. Ніж у чоловічій? В міжсезоння від вас пішли Білоцерківська, Добрікова?
- Так, якби ми зберегли склад, у нас по-іншому складалися б матчі. Був би іншим стиль гри, зараз маємо три програші у чемпіонаті, не в останню чергу це наслідок кадрових втрат. Оля Борисенко могла б нам допомогти, але і вона пішла з команди. І Оля Краєвська. Велике значення має той факт, коли приходять нові гравці, як вони вливаються в колектив, у гру команди, у її стиль.
- Молоді гравці у вас швидко адаптуються?
- Чисто людські стосунки – з цим у команді проблем нема. І я, і самі дівчата розуміють, що вони можуть набагато більше. І я очікую від них більш ефективної гри. Чемпіонат у розпалі, тільки перше коло позаду, тому я переконана – ми ще не сказали свого останнього слова. Будемо відстоювати чемпіонський титул, а як воно вийде – покаже час.
- У Балтійській лізі у вас у цьому сезоні результати поки що кращі за ТІМ СКУФ (одеситки здобули дві перемоги, а киянки ще жодної – ред.), хоча у чемпіонаті він вас здолав. Маєте досвід виступів?
- Перемоги є, могло бути більше, але знов таки, дівчатам трохи бракує ігрової практики. Маю на увазі у матчах з більш сильними суперниками. Бо у чемпіонаті України у нас кількість конкурентів обмежена. ТіМ СКУФ, Авангард, Вінницькі Блискавки. Ми і цього року і минулого з останніми мали проблеми. У Балтійській Лізі ще маємо дві гри у запасі і думаю у другому колі результати команди будуть кращими.
- На Ваш погляд, конкуренція у жіночій Суперлізі зросла? Минулого року за великим рахунком ви відчували справжній опір з боку Динамо і Блискавок.
- Звичайно, чемпіонат посилився, але знов таки, посилився за рахунок того, що додалися дві команди, укомплектовані команди. ТІМ СКУФ з традиціями, і звісно Авангард, створили команду, ряд гравців дуже досвічених, є гравці національної збірної, краща молодь. Не уся, звичайно, яка є в Україні, але перспективні гравці у них є. Мушу зазначити – в Україні бракує гравців. Команди недоукомплектовані. Є рівень у кількох команд – середній і вище середнього. А решта команд – нижчого рівня і це, звичайно, розслабляє. Хотілося б, щоб росли молоді гравці, їх треба виховувати, звичайно ж. І дуже прикро, що у дитячих змаганнях дуже мало ігор. Але це наслідок економічної ситуації в Україні, це фінансування. Бо я знаю, багато тренерів працюють, школи добре працюють, але змагань недостатньо. Будемо спостерігати за Дніпром (СДЮСШОР-5-ДВУФК – ред.), за Бердянськом (ДЮСШ-Бердянськ – ред.). Командам, укомплектованим дівчатами 2000 р.н. у дорослому баскетболі дозволили грати. Як це себе виправдає – подивимося на наступний рік. Я думаю, все одно результат має бути. Бо у них кількість ігор у 2-3 рази вища, ніж у їхніх однолітків з інших міст.
- Бо однолітки грають тільки у ВЮБЛ. А ці вже грають у Суперлізі?
- Так, у Суперлізі, а Бердянськ – у вищій лізі і там на провідних ролях. У будь-якому разі потрібно, щоб було більше ігор. Дуже добре, що за ініціативи Президента ФБУ Михайла Бродського створили "Проект U-15". Це теж має принести свої плоди. Рух вперед все одно відчувається. І збірна України на Чемпіонат Європи вийшла, і 3х3 дівчата стали срібними призерками Чемпіонату світу, і хочеться, щоб у подальшому, з кожним роком, жіночий баскетбол розвивався і розвивався.
- У нас у 2016 році було чимало успіхів у жіночому баскетболі. Але більш відповідальним буде 2017 рік. Бо фінал Євробаскета відбудеться саме тоді. Чи здатні українки досягти успіху у Чехії?
- Сьогодні у збірній склад підібрався сильний. Збалансований в усіх лініях. Є лідери, які грають стабільно. І якщо буде відповідна підготовка, а вже план підготовки, як я знаю, головний тренер оприлюднив, і якщо дівчата зберуться і усі разом працюватимуть, пройдуть усі товариські матчі, вони мають себе розкрити. Мають. Команда вже достигла, як кажуть - у самому соку. Нема сильно молодих гравців, тобто молодь є, і Даша Завідна, і Маша Уро-Ніле, і Віта Горобець, Оля Яцковець. Дівчата гарні. Але кістяк – інші. Ну, є Бережинська 1996-го року народження. Але вона теж, для центрового гравця це той вік, коли гравець здатен демонструвати високий клас гри. Ну, а Малашенко, Ягупова – вони саме дісталися того віку, коли є і досвід вже є, і сил ще достатньо, і азарту, і інтересу грати і вигравати матчі найвищого рівня. У них має вийти. І я бажаю їм перемоги, і не просто перемоги, а стати Чемпіонками Європи!
- Пані Ірино, щоб ви побажали прихильникам українського жіночого баскетболу у 2017-му?
- Усім прихильникам баскетболу і усім тим, хто працює у баскетболі, гравцям, тренерам і їхнім вихованцям хочу побажати терпіння. Я, відверто кажучи, не дуже люблю це слово, але воно необхідно у нашій роботі. Щоб кількість вболівальників зростала, щоб результати були переможними, щоб усі були здорові а в Україні був мир. На перший погляд це звичні побажання, але ми рухаємося вперед, і для того, щоб нам вистачало сил і здоров’я це робити, хочеться, щоб вони здійснювалися.
