У складі Кривбасу-2 проти Каштанів у FreezeOil Кубку України був помітним корисними діями 18-тирічний Михайло Горобченко. Зокрема, у матчі-відповіді він відіграв 27 хвилин, зробив 5 підбирань і три перехоплення. Його команда припинила боротьбу у турнірі, але отримала досвід кубкових баталій. Це і для особистої кар’єри корисно.
- У першій грі з "Каштанами ми відірвалися на 10 очок, думав, далі розвинемо успіх. У першій грі треба було вирішувати, різницю робити. Але поступилися -6 очок. Другу гру мали вигравати, налаштовувалися. Можливо, далося взнаки, що більш досвічені гравці у суперника були? Ми свіжіші, мали вигравати, але не судилося. Могли зачепитися, бо у третій чверті пішли триочкові у Артема Водолазського, але знов таки, протистояли нам дуже кваліфіковані кидки. У нас помилка – вони забивають 2-3. А самі не припускалися таких помилок, як ми.
- Програв, але цінний досвід отримав?
- Так, звичайно ж. З такими гравцями коли граєш, треба у них вчитися грати. Дивитися на них, переймати досвід.
- А у кого переймати?
- У нас минулого сезону у "Кривбасі" грав Дмитро Забірченко, він зараз у "Каштанах". Першу гру з нами грав Олександр Неруш – теж відомий гравець.
- За твоїми діями спостерігала у цьому матчі твій перший тренер Людмила Коваль? Запросив особисто?
- Я знаю, що вона тут у Києві була на семінарі. Я сказав їй що приїду, гратиму з "Каштанами". Вона подивилася обидва матчі, вказала на мої помилки після першої гри. Я старався їх не повторювати, але у мене мало що виходило.
- Тоді вийде завтра, тобі скільки років?
- 18. Грав у збірній України U-18, пробився з нею до дивізіону "А" на чемпіонаті Європи.
- А як пробитися до основної команди "Кривбасу"?
- Я вже тренуюся з першою командою з ініціативи головного тренера Валерія Плєханова. Три рази на день. Дебютував у Суперлізі Парі-Матч. Виходив на три хвилини у матчі з "Політехом". Тоді вже була різниця +30 на нашу користь і він дав час мені на паркеті. А так більше треба тут грати, бо у нашій команді нема кому грати. Нас 10 гравців. Половину захворіли, три людини до Києва не поїхали. Отже, треба за Кривбас-2 грати.
- З братом часто спілкуєшся (15-річний Павло Горобченко грає у команді ДЮСШ-5 у ВЮБЛ – ред.)?
- Звичайно, ходжу на його ігри, підтримую, він теж ходить на мої ігри. Дивиться, розповідає про свої враження.
- Яку мету ставиш перед собою у професійному баскетболі? Усе ж таки, 18 років, усе тільки починається.
- Цього року наша команда, це кажу "Кривбас-2" , має увійти до топ-4 вищої ліги боротися за медалі. Минулого року ми фінішували п’ятими. Для більш високого результату нам забракло однієї перемоги. А ще наступного року сподіваюся пробитися до збірної U-20. А далі вже пробиватимуся до Суперліги. Щоб тренери помічали мене і я отримував хоч якийсь час.
