Гравець національної жіночої збірної України Ольга Дубровіна прибула до тренувального табору команди вже після латвійських спарингів. Чемпіонка Казахстану розповідає про особливості тренувального процесу команди, готовність боротися за титул і оцінює силу суперників по групі А фінального турніру ЄвроБаскета.
- Прибула у піднесеному настрої. Аліна і Люда (Ягупова і Науменко – ред.) приїхали, Мазніченко Оля, Катя Римаренко. Відпочила, залікувала травми. Місяць провела у Болгарії – термальні джерела, лікувальний грунт, електрофорез. Сьогодні був тест. Визначали ступінь втомленості, фізичних кондицій у тих хто їздив до Латвії, хто не їздив. Тренеру потрібно мати повну інформацію, хто у яких кондиціях перебуває, щоб розподілити навантаження. Щоб той, хто втомився, набрав форму, а той, хто не втомився, її підтримував. Бачу, склад не змінився, той кістяк, що склався ще півтора роки тому, зберігся. Ще нема Лесі і Лєри (Малашенко і Бережинської – ред.), вони мають днями під’їхати і я так розумію, усі зберуться, нам просто треба буде згадати усе. Ми ж зіграні, не думаю, що у цьому ми матимемо проблеми.
- Те, що команда грає таким складом півтора роки, дає нам перевагу?
- Звісно, це плюс. З листа ти набираєш гравців, чи викликаєш тих, хто розуміє одне одного. Єдина проблема, чемпіонати закінчилися в різний час, тому усі в різній формі перебувають і тренеру треба добре попрацювати, щоб усе звести до купи.
- Ви себе віднесете до тих, хто відпочив, чи ні?
- У моральному плані я, звісно, від баскетболу відпочила. Зараз усе залежатиме від фізичного стану. Треба ж навантаження пережити, зрозуміти, що відбувається. Те, що скучила за баскетболом – це точно. М’ячика у руках не тримала вже місяць. У Казахстані ми закінчили чемпіонат 19 квітня. І з 20 квітня я приїхала на лікування до Болгарії – два тижні уколи, потім – процедури.
- Чи вистачить двох турнірів, аби відновити командні зв’язки?
- Має вистачити. До 14 червня ще є час. Усі професіонали, усі взаємозамінні. Я не думаю, що буде проблема відіграти 40 хвилин чи 20. У контрольних іграх і на тренуваннях, а ми тренуємося двічі на день, ми додаватимемо і фізично і морально. Я вважаю, що команда досвічена – у такому віці вже не треба щось розповідати і вчити. Треба просто бути у гарній фізичній формі, піднесеному настрої і брати і вигравати. Люди у такому віці – усі професіонали, майже усі грають за кордоном. Я не бачу у цьому проблем. Єдине – щоб здоров’я було. І тренер тому найбільше хвилюється, щоб гравці не були поламані.
- Команда не може залежати від одного гравця. Свіжа кров може бути?
- 10 – 12 гравців – вони однакові. Якщо щось десь у когось заболить, значить другий має вийти і зіграти. Подивіться на склад, на заявку. Люди перебувають у такому ігровому віці, у розквіті, це не молодий, схвильований. У збірній України усі гравці – високого рівня.
- Мотивація виграти у кожного є?
- Звичайно, ми ж усі гравці, приїхали – чемпіони Франції, чемпіони Казахстану, чемпіони України, чемпіони Польщі. Усі відчували смак перемоги. Ці емоції ні за що не купиш, це можна тільки пережити, цього ніхто не подарує. Впевнена, що ніхто з дівчат не проти знову пережити це, згадати. Але треба розуміти, що це більш високий рівень змагань – інша сходинка.
- Як оціните суперників? Перший же матч проводите з господарками.
- Ви знаєте, ми з дівчатами обговорювали це і дійшли висновку – краще звісно грати перший матч з якимось фаворитом, ніж з господарками. Господарки – це не 5 гравців на майданчику, це тисячі на трибунах. І у психологічному плані це витримати непросто, ніж грати з Іспанією, Францією, Сербією. Але треба виходити, грати, боротися. Як ми виходили на гру у Сербії. Вважаю, це просто треба повторити. Подібну налаштованість, зарядженість, впевненість і бажання мати. І тоді усе вдасться.
- Господарки теж хвилюватимуться.
- Це баскетбол, усе буває у цьому житті. У Фіналі чотирьох Євроліги усі ставили на ЦСКА, а він програв. Це баскетбол – треба виходити і грати. Хто заважає нам усе покласти у кошик, а їм навпаки, промазати? Просто, удача.
- Тоді бажаємо удачі! А Іспанія, Угорщина?
- Дякую! Іспанія – так. Усі розуміють, що потрібно їм дати подвійний бій. А Угорщина? Цей суперник нам по силах. Ми зобов’язані виходити і обігрувати їх. На кожну гру виходиш і маєш вигравати. Але знаєте як? Якщо ти не виграєш першу, навіщо тобі друга (гра-ред.)? Усі думки – про перемогу у першій грі. Коли вона закінчиться, тоді переключаємося на наступну гру. Треба кожну гру вигравати.