Гравець збірної України В’ячеслав Кравцов став чи не головним ньюзмейкером останнього баскетбольного тижня, перейшовши з московського ЦСКА до іспанської "Сарагоси".
- У такі топ-клуби, як московський ЦСКА, кожен мріє потрапити. Я вважав, що мені під силу перебувати у такій команді. Як і домовлялися, провів три місяці, згідно з підписаним контрактом. Одужали хлопці, яких я заміняв (через їх травми я і потрапив туди). Через ліміт на легіонерів не було більше сенсу тримати мене далі. Точніше, новий контракт підписувати. А той, який підписали на початку, я чесно відпрацював. Можливо, якийсь невеличкий шанс був продовжити виступати у ЦСКА, якби хтось травмувався, або у когось затягнулося б відновлення. Але цього не відбулося. Усі ті хвилини, що я знаходився на паркеті у майці ЦСКА, я відпрацював продуктивно і з користю для команди.
- Які враження від Москви?
- На політичні теми я ні з ким не спілкувався. І зі мною ніхто подібних розмов не починав. А хлопці у команді дуже привітні, зустріли мене дуже добре. І персонал також. Там багато хто має родичів в Україні, або ж самі з України. Тому почувався комфортно у команді. Придертися нема до чого. (сміється)
- Напрочуд оперативно здійснив перехід до "Сарагоси". Яким чином так швидко все відбулося?
- Оскільки ми з агентом розуміли, що доведеться незабаром працевлаштовуватися, він почав підшукувати варіанти. Знайшов мені з десяток варіантів.
- В тебе гарний агент.
- Так, агент кваліфікований. Мені, звичайно ж, хотілося, щоб команда, де гратиму, виступала у Євролізі. Але усі ті 16 команд, які пройшли далі у цьому турнірі, укомплектовані і не потребують підсилення. Оскільки дозаявочний процесс був відсутній, за Євролігу зачепитися не вдалося. Це і зрозуміло, посеред сезону це складно зробити. Були варіанти з Італією, з Німеччиною, чимало варіантів було. Але я обрав Іспанію. Вважаю, що це гарний варіант. Команда, може і не провідну роль грає в АСВ-лізі, але головна мета була - спробувати себе у цій лізі. Недарма іспанську першість вважають найсильнішою у Європі. Треба продемонструвати себе з найкращого боку, бо у Москві було не так багато ігрового часу. То ж, я обирав команду, в якій зможу грати у першу чергу.
- Зараз часу матимеш більше, бо ж розклад матчів у "Сарагоси" щільний?
- Кожен вівторок-середа Єврокубок, а у неділю – чемпіонат Іспанії. Тобто дві гри на тиждень. Такий графік, як і скрізь у Європі.
- Тепер перебуватимеш в ігровому тонусі.
- Так, за грошима я вже поїздив. Тепер маю бажання грати у сильному чемпіонаті.
- Судячи з офіційного сайту "Сарагоси", тебе на новому місці зустріли привітно, привітали українською.
- Так, усе супер. Щоправда, я ще нікого не зустрів, якщо відверто (сміється). В аеропорту зустріли журналісти, які взяли у мене коротке інтервью, а так знайомство з командою заплановане на вівторок, 29 грудня. Поки що я мешкаю у готелі, за кілька днів нададуть житло, машину, стандартна схема - створять умови, щоб міг зосередитися на баскетболі.
- Відомо, що з 18 років ти не пропускав викликів до національної збірної, окрім останнього. Чому до тебе були претензії після виступу збірної України на чемпіонаті світу в Іспанії?
- Ну які претензії? Я тоді отримав травму у "Фініксі". Думки лікарів розділилися, як поступати. Одні казали, що можна вилікувати без операції, інші – навпаки. Звісно, я спочатку спробував лікуватися за допомогою процедур, але це не допомогло, я витратив півтора-два місяці, потім довелося робити операцію. Після неї місяць-півтора не можна було брати м'яча у руки. Тільки потім я почав тренуватися. І, звісно, до чемпіонату світу не набрав належної форми. То ж, було зауваження, назвемо це так. Запитали, чому одразу не робив операцію і втратив час? Ніхто ні на кого не ображається.
- Якщо у тренерського штабу команди виникне потреба задіяти тебе у матчах, відгукнешся?
- Я готовий виступати за збірну. Минулого літа довелося пропустити, бо складна ситуація була. Я намагався зачепитися у НБА. Їздив по таборах, показував себе. Зрозуміло, що збірну завжди поважаєш і хочеш за неї виступати. Але бувають моменти, коли треба працевлаштуватися. Збірна України і Євробаскет не прогодують тебе. Я продовжую грати і тому, що люблю баскетбол, і тому, що можу заробити.
- Сьогодні в українському баскетболі є певний розкол. Грають два чемпіонати. Як до цього ставишся?
- Мені здається, це вже не перший досвід, ми вже проходили ситуацію з двома таборами. З одного боку добре, коли багато команд беруть участь. Багато хлопців мають можливість себе спробувати на високому рівні. Повипливали гравці з Вищої ліги, є хлопці, про яких взагалі ніхто не знає. І вони знайшли де працевлаштуватися. З одного боку, така м'ясорубка команд – це добре. А з іншого боку, хотілося б мати єдиний чемпіонат, де можна було б слідкувати за усіма в рівних умовах. І щоб не було сварок у вищих ешелонах українського баскетболу.
- Ти з хлопцями зі збірної, з українських команд спілкуєшся?
- З багатьма, майже з усіма.
- Ти вже пограв і в Америці, і у Китаї, і у Європі. Будь-який стиль тобі підходить?
- Мова баскетболу універсальна. М'яч круглий, майданчик квадратний. (посміхається)
- Наближається Новий рік. Де плануєш його зустріти?
- Як і для усіх українців, для мене це особливе свято. Але я тільки 28 грудня приїхав сюди, в Іспанію. Тут у мене ані друзів, ані знайомих немає поки що. Тому, де зустрічатиму, я взагалі без поняття. Я на 90% впевнений, що куплю собі кілограм мандаринок і буду дивитися телевізор.
- І новорічні пригоди не для тебе?
- Я люблю пригоди (посміхається). Але я усвідомлюю, що до нового року залишилося якихось кілька днів, а мені треба адаптуватися у новій команді. Завтра мені дадуть книжку з комбінаціями, які хлопці вчили три місяці, а мені треба буде вивчити її за три дні. Плюс уся ця адаптація. Так що новий рік у традиційному розуміні цього разу мені не світить.
- І погода зовсім не новорічна?
- Ні. Тут плюсова температура. Іспанія – тепла країна. Зараз, здається, +15. Але я одесит, люблю, коли тепло.
- І щоб ти у Новому році побажав прихильникам баскетболу?
- Любіть баскетбол, дивіться баскетбол. Нехай у 2016-му ваші бажання здійснюються.
розмовляв Руслан Свірін
