Форвард збірної України розповів "Сегодня" про сезон в польському чемпіонаті, дуелях із Зайцевим, травму коліна, а також про походи на спідвей
В середу матчем з Болгарією в Києві чоловіча збірна України почне відбір до Євробаскету-2017. Напередодні підопічні Євгена Мурзіна виграли турнір в Естонії, обігравши господарів паркету (72:55), Албанію (71:65) і Ізраїль (84:67). Одним з лідерів нашої збірної вже не перший рік вважається форвард Максим Корнієнко, який зізнався, що найважливішою була гра з Естонією, адже рік тому ми раптово програли їй на ЧЄ.
- Відійшли від невдачі на Євробаскеті швидко, адже роз'їхалися по клубах, і в голові зовсім інші думки, - почав Максим. - Осад залишився. Ми непогано почали, добре зіграли з Литвою, обіграли Латвію. А що стосується матчу з Естонією, то поступилися команді, яку повинні були обігрувати, і це було прикро. Ми зрозуміли, як з ними потрібно грати. Команда невисока, вони бігають і трьошками закидають. Їх треба тримати подалі від триочкових. У нас є Фесенко і Кравцов, які в два рази більше їх, і просто треба задавлювати під кільцем і добувати свої бали.
- Повернення до збірної Кравцова посилило команду?
- Звичайно, Фесу (Фесенко. - Авт.) Стало легше. Якщо в минулому році він на собі тягнув всю команду, а коли йшов відпочивати на лавку - нам було дуже важко. Зараз Слава буде його міняти, і це великий плюс.
- Максим, цей сезон ви провели в польській Екстралізі. Хоча, коли перейшли, у вас були сумніви щодо чемпіонату.
- Побоювався їхати в Польщу. До цього на тривалий термін я з України не виїжджав. Плюс зовсім інший чемпіонат. Та й хлопці розповідали, що він там "цікавий": сильно багато не розмовляй, а то місцеві і підколоти можуть, і в різні ситуації можеш потрапити. У мене в команді були чудові хлопці. Мені сподобалася і сама країна, і рівень польського баскетболу - десь на рівні кращих часів в Україні. Тільки у нас було побільше топових команд. Там вона одна "Стелмет", а всі інші - приблизно одного рівня.
- Чому вирішили піти в болгарський "Лукойл-Академік"?
- "Лукойл" грає в Лізі чемпіонів, і я хотів спробувати себе в Європі. Так, болгарський чемпіонат трохи слабкіше польського, але через Лігу чемпіонів зважився на такий крок. Про "Лукойл" поки знаю лише те, що це вічний чемпіон і володар Кубка Болгарії. Але зі мною в Польщу переїхав мій одноклубник і MVP Екстраліги Денні Гібсон. Ми з ним добре відчуваємо один одного на майданчику і, думаю, все буде відмінно.
- Сезоном в "Торуні" задоволені?
- Все було добре до того моменту, поки не отримав травму. У грі підірвав зв'язку. Березень випав, цілий місяць я не тренувався. Потім десь половину квітня відновлювався, і це підкосило мене в ігровому плані. Я відновився тільки до останніх матчів плей-офф, коли ми вже поступалися в серії за вихід в півфінал 1: 2.
- Якою мовою ви говорили в Польщі?
- Коли я туди приїхав, у мене була дуже погана англійська. Я намагався її вивчити і не приділяв уваги польському. Мені пощастило, тренер спілкувався трошки російською і допомагав мені. Решта - або англійська, або польський, який прилип до мене сам. В кінці сезону міг більш-менш спілкуватися вже польською.
- У Польщі грає і Зайцев.
- Ми з ним дружимо, часто зідзвонювалися. Майже кожні вихідні. Розповідали один одному, куди він сходив, куди я, і чим взагалі займалися. Коли він приїжджав на виїзд, запрошував його до себе в гості. Гуляли по його місту Радому, він показував мені пам'ятки. Бачите, він там залишився, прийняв пропозицію чемпіона Польщі.
- Як було зустрічатися з Зайцевим на майданчику?
- Я ж з ним в Україні постійно зустрічався, але тут у нас обох було величезне бажання виграти. У Ігоря виходило трошки краще. Він виграв Кубок. В останньому матчі "регулярки" у нас була така заруба - якби ми виграли, то стали другими. А виграли вони, і їм в плей-офф було трохи легше.
- Які умови надав польський клуб? І як це відрізняється від українських реалій?
- В принципі нічим. Я побував в топ-клубах України - "Хіміку", "Донецьку". Так ось в Польщі те ж саме - відмінна 2-кімнатна квартира, машина - взяв її прямо з салону - "Сіат Ібіца". Дали нуляче авто, 20 км пробіг, а потім на новий рік поміняли, надавши таку ж нову. Стежать, щоб гравець був задоволений, працював і приносив результат. За будь-якого питання я відразу дзвонив в офіс, мені відповідали: "Максим, не переживай, все буде!" І вирішувалося все швидко.
- На трибунах багато глядачів?
- Зали були забиті майже всюди. Ну, великі на 5-7 тисяч глядачів завжди в середньому на 70%, а маленькі - забиті. Найменший для порівняння там такий, як "Надія" в Миколаєві (1700 місць. - Авт.). Сам ходив на спідвей. В Торуні, де я жив, одна з кращих в світі трас. Знайомі мене зводили, і мені дуже сподобалося. Нудно трошки, але нудно, тому що довго - 2,5 години ми просиділи. І дві години і десять хвилин ти чекаєш фіналу, щоб побачити якесь шоу.
- Колись назвали себе морським хлопцем, мовляв, любите узбережжя. У Польщі воно теж є - балтійське. Побували?
- І просто їздили з хлопцями туди відпочивати, і ігри були в Гдині. Там холодно! Вітряно, задуває дуже. Тому не купалися. Приїхали, по кафе походили, рибки поїли.
- У Болгарії теж є море і там тепліше ...
- Ну да (посміхається). Єдине, шкода, що Софія далеко від узбережжя. Було б ідеально десь на пляжі провести рік.
- Що скажете про суперників по відбірковій групі?
- Словенія найсильніша. Ми з ними не раз зустрічалися, в тому числі на Євробаскеті. Їх потрібно зачепити хоча б вдома. Болгарія, думаю, за рівнем десь як ми. Це наш конкурент. Якщо брати з першого по четверте місце в групі, то, думаю, що Словенія буде перша. Ми або Болгарія будемо другі ... Гаразд, добре - ми будемо другі (посміхається). Косово за рівнем слабкіше нас, але особливо нічого про нього не знаємо, тільки двох легіонерів, які за них виступають.
- А є прагнення в іграх з болгарами показати, якого гравця в свій чемпіонат вони придбали?
- Звичайно, 100% (посміхається). Я чекаю саме матчу з Болгарією, щоб вони побачили, кого взяли. І бажано приїхати в Софію в статусі переможця та учасника Євробаскету-2017. Я полазив в інтернеті і глянув, що десь 4-5 чоловік з "Лукойлу" грають за свою збірну. Поки ми з ними не знайомі, будемо знайомитися на майданчику (сміється).
- На початку зборів ви повноцінно не тренувалися.
- Так, давало знати про себе коліно. Після травми в Польщі мені лікарі сказали все літо відпочивати і нічого не робити. І в збірну я приїхав непідготовленим. У перші тижні тільки по трохи починав бігати. Але зараз відчуваю себе відмінно.
- Які вимоги у Євгена Мурзіна до вас особисто?
- Я в команді вже другий за віком (29-років. - Авт.). Начебто не так давно був наймолодший, а вже другий після Феса. Видно, що тренер мені довіряє. Каже: "Ти досвідчений гравець, ти повинен тягнути за собою команду". Що я і намагаюся робити. А з ігрових моментів? Боротьба на кільці, моя улюблена справа - підбір. Десь забити і свої 10-12 очок в матчі. Загалом, чекає від мене мою гру.
- Домашній матч з Косово ми граємо в Литві.
- Ідеальний для нас варіант. Пів-України проводили збори в Литві. Люди прийдуть за нас вболівати. Може і не повний зал, але половина точно. Дуже багато друзів в українців в Литві.
- Я бачила, як Кирило Фесенко віджимався, а команда йому аплодувала. Що це таке?
- У нас є таке правило: коли тренер свистить, хто останній підбігає до тренера, той і віджимається п'ять разів. А аплодуємо для підтримки.
- Вам часто доводиться?
- Буває.
- А хто частіше за всіх віджимається?
- Пустовий. Він у нас ледачий, постійно не хоче бігати (сміється).
