Головний тренер харківського "Політехніка", що виграв золоті медалі вищої ліги, Валентин Кулібаба (він є також віце-президентом Харківської обласної федерації баскетболу – ред.) розповів, чому його хлопцям вдалося досягти чемпіонства і яка мета для команди буде, чи вже є, наступною.
- Боротьба за чемпіонство цього річ нам вдалася. Ми і у регулярному чемпіонаті виграли, і у Фіналі чотирьох стали першими. Перемогти Золотий Вік було непросто – команда з Кіровограду має характер. Вони якщо кураж словлять під час гри і закидатимуть триочкові, від них можна очікувати чого завгодно. Наші суперники – добре збалансована команда, але оскільки її лідери грали фактично без замін, це зіграло з нею злий жарт. Тим більше, що дві гри поспіль для них були дуже напружені.
- А у вас глибина складу, ротація більші?
- Ми коли вели у рахунку, давали можливість основним гравцям відпочити по півтори-дві хвилинки, а інколи і більше. Якщо подивитися у протокол зустрічі, там має бути видно. Врешті решт ми зіграли однакову кількість часу з ними. Але якщо ми грали з паузами, то вони фактично без замін. Потім вони вже заміни робили. Скажімо, була одна з замін у них, у четвертій чверті, коли треба було нас наздоганяти, пресингу вати і йти ва-банк. Вони тоді почали робити заміни основних гравців, щоб дати їм можливість відпочити і перевести подих. Що б потім, як я це собі уявляю, за 2-3 хвилини здійснити ривок. Але коли відрив становить 15 очок – давати дві хвилини відпочивати, щоб потім спробувати відігратися, це промах.
- Кого можете виділити з ваших гравців? Хто проявив стабільність протягом сезону?
- Протягом сезону усю гру тягнула на собі переважно перша п’ятірка. Арабаджи, Рачняк, Михайлов, Козлов, Сайнієв. Дуже добре їм допомагав на замінах, особливо у кінцівці чемпіонату Сухар Діма. Ну і решта хлопців. Це молоді хлопці, семеро з них – 1997-го року народження. Вони в окремих епізодах, в окремих моментах виходили на паркет допомогти команді, як кажуть, постояти на ногах. Наприклад, у грі з Кіровоградом вийшов молодий хлопець 1997-го року народження, Борис Павленко, тримати Коров’якова. Звичайно ж, Коров’яков його як Бог черепаху розпатрав. Він нервував, переживав, боявся фол заробити. А це його наяривав. У підсумку нам це коштувало тільки тим, що вони трохи скоротили відставання. Потім коли ми виставили основного гравця, ми відновили розрив. Ось у цьому і йшла уся гра. Результат залежав не лише від майстерності гравців, а й від того, як тренери робил заміни. Мені так здається.
- Бачу, у вас з кадрами в команді усе гаразд. Є і молоді, і досвічені гравці.
- Так, трохи вдалося досягти поєднання молодості і досвіду. Але цього недостатньо. Якщо молодих підтягнути, тоді команда збалансується, а так поки що різниця відчутна.
- Зараз ви взяли золото вищої ліги. Яка мета наступна?
- Вперед і тільки вперед (сміється – ред.). Будемо думати про Суперлігу. А час покаже. Я не прихильник загадувати наперед. Працюватимемо над цим питанням. Серйозно працюватимемо.
- Як втілити у життя цю мрію?
- Просто брати і робити, як і усе інше. Ми цей сезон відіграли за дуже скромного фінансування. За дуже скромного. Думаю, що з восьми команд ми навіть до п’ятірки не увійдемо по фінансуванню.
- Тобто, вашою перемогою ви спростовуєте тезу, що гроші грають у баскетбол. Грають гравці?
- У нашому випадку я дуже радий за своїх хлопців, що вони проявили характер і так, дійсно, довели, що відданість клубу, місту, команді і їх дружба усередині колективу дає результат. Якщо ви подиветеся на нашу клубну статистику за останні 10 років – у нас ніхто не пішов з команди. Якщо і йшли, то це епізодичне явище, яке не мало продовження. Тому ці хлопці тримаються, вони працюють. Разом з ними ми створювали шкільну лігу, разом з ними ми студентську лігу проводимо. Разом з ними ми організовуємо чимало інших заходів, тренуємо маленьких дітей. У нас вже виникло таке клубне співтовариство. Нас дуже добре підтримує ректор , багато є друзів, спонсорів. Вони невеликі кошти виділяють, але тим не менш у потрібний момент, на фіналі, вони нас дуже підтримали. Для хлопців це також дуже приємно. Вони побачили, що є люди, які їм допомагають і їх підтримують.
- Призові отримали за перемогу?
- Так, і чималі.
- Хо ж ці герої, що вас підтримують?
- Ректор Національного Технічного Університету "Харківський політехнічний інститут" Сокол Євген Іванович, спонсор команди Андрій Смирнов (фірма Банкірський Дім) і народний депутат Анатолій Денисенко.
