Головний тренер юнацької жіночої збірної України U-18 Елеонора Чек прокоментувала поразку своїх підопічних у матчі зі збірною Білорусі. Негативний результат залишив українкам можливість взяти участь у розподілі місць з дев’ятого по шістнадцяте. Позитивних моментів у грі збірної U-18 вистачає, як і помилок. Втім, головну проблему команди Елеонора Чек бачить в іншому.
- Однозначно, у нас гарна команда. Так, можливо недостатнья ротація, десь бракує психологічної стійкості 4-м номерам. Вони не настільки навчені, наскільки хотілося б. Вони час від часу випадали з гри у матчі з Білоруссю. Але проблема у нас одна і вона загальнокомандна – це мислення. Не переможців, а тих, що поступилися. До гри (з Білоруссю – ред.) прийшла капітан Аліна Лах, з відео. Вони усі гуртом передивилися це відео: та сама команда, той самий тренер, минулого року вони поступилися "-30" цій самій команді. І у них паніка! Я їм ще раз намалювала, як ми граємо: дівчата подивіться, тут ми просто діємо так і так. І ми у першій чверті впоралися. Вдало впоралися з пресингом і особливих проблем не мали. Так, були проблеми, так, затискали, але особливих проблем вони нам не створили. Усе закинули, виконали установку. Но до третьої чверті, коли вже сили нас почали залишати, а суперниці включили черговий пресинг, дівчата просто розгубилися. Ви бачили, ми повністю провалили третю чверть, і поки отямилися. Знову почали розбивати, коридорами правильно ходити, закидати зі швидкого прориву, і вже сил нам забракло. По-перше ми і самі пресингували, бо нам потрібно було щось вирішувати. У нас у самих був непоганий персональний пресинг, зонний ми не ставили, бо, нажаль, губилися. Сил забракло для перемоги, хоча б дати можливість дівчатам повірити, що вони не лузери, а переможниці. Усе ще не можу я у ни х до кінця усе це зламати. Проблеми – у голові. Не проблеми – у підготовці. А саме – у голові. Вони ніяк не можуть второпати, що можуть вигравати. І це найбільша проблема нашої команди.
- У наступному матчі зіграєте з Португалією. На таких суперниках з другої вісімки саме час спробувати продовжити виховувати психологію переможниць?
- Я б не сказала, що це така посередня вісімка. Група А, з якої нам випала Португалія – дуже сильна група. У ній між суперниками взагалі не було прохідних ігор. Португалія, як і Польща, ще минулого року грали у дивізіоні А. І цього року у нас була можливість спостерігати за ними. Усі ігри вони грали, маю на увазі і Фінляндію, і Португалію, і Боснію і Герцеговину, на повних обертах, у високому темпі, з високим рівнем тактичних дій, Будемо налаштовуватися на Португалію, а відтак, я не можу сказати, що гра з нею буде прохідною.
- Ну, так саме у таких іграх можна виховувати у дівчат характер переможниць. Вони виграють, запам’ятають.
- Нам треба виховувати це. Завдання юнацьких збірних U-16, U-18 – підготувати гравців до національної збірної. Не лише тактично, не лише підкорегувати якусь техніку, її, нажаль, протягом місяця підготовки ми не можемо закласти, але і психологічно. Проблема у тому, що ми боїмося і не віримо у те, що можемо виграти. Хоча настрій на гру був дуже сильний у Лах, у Карп, Проскуріна вийшла – я усіх порву.
- Проскуріна майже вийшла на рівень результативності Карп у матчі з білорусками.
- Харківська школа. Бачу мету – не бачу перешкод (посміхається – ред.). Вона припустилася багатьох помилок у захисті, але у нападі проявила себе з найкращого боку. Крістіна Карп добре зіграла, тягнула команду. Не підтримали її четверті номери.
- Що це за четверті номери?
- Це Вероніка Любінець і Вікторія Бабіч. Вони випали з гри і у плані нападу, і щоб розбивати зонний пресинг. Ось тут був пробіл. Я вже у кінцівці заключної чверті прибрала четвертих, поставила маленький склад, Проскуріна грала четвертим номером, хоча вона другий, з невеликим ростом. Ми почали наздоганяти, але нам просто забракло сил.
- Сьогодні день відпочинку, маю на увазі без матчів. Як проведе його команда?
- Ми не будемо сьогодні зранку розбирати гру. Ми купимо відео збірної Португалії, підготуємо скаутинг. Ввечері проведемо бесіду, збори з дівчатами. У нас у планах – показати їм місто Сараєво (столицю Білої Олімпіади-1984 – ред.), ми усе ж таки приїхали до столиці. Дівчата багато працюють, дивляться ігри. Тут є можливість одразу з готелю вийти і подивитися усі ігри за участі збірної Боснії і Герцеговини, вони зовсім поруч грають. Дівчата ходять, дивляться. І це теж процес навчання. У нас в Україні нажаль нема такої можливості хоча б побачити, не те, що зіграти. Тому сподіватимемося, що ось таким чином, з покоління у покоління вони навчаться і до національної збірної ми підготуємо гравців, які задаватимуть у ній тон. Такої практики у нас нема в Україні. На пальцях пояснювати як це робиться, як знімають футболку і шорти під час захисту, досить непросто.
- А тут вони це побачили.
- Не тільки побачили, а й відчули на собі. Це дуже важливо, що є такі ігри, і тут грають найкращі гравці України і інших у нас не буде. Треба цих реанімувати.
- Тепер вони повернуться до своїх команд і розкажуть, як грають у Європі.
- Ці гравці не перший рік беруть участь у чемпіонатах Європи, але я сподіваюся, що після цього чемпіонату у них усе ж таки поміняється мислення, і я до них достукаюсь, що ми можемо не лише програвати "-30", а й боротися за перемогу з будь-якою ком андою. Ви ж бачите, ми не дозволяємо витирати об себе ноги. Нам важко, але ми боремося, думаю – навчимося.
